Роковини повномасштабного вторгнення. Як впоратися з почуттями у цей день?

24.02.2025

Три роки тому Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну. Напередодні роковин багато людей повертаються думками у 24 лютого 2022 року, а у медіа лунають нагадування про ключові події, які пережили українці за ці роки.

Платформа Resilience.help та психологиня Тетяна Ширяєва розповідають, як допомогти собі впоратися із почуттями, які людина переживає у роковини вторгнення.

Дайте простір для власних емоцій

Взимку українці згадують низку трагічних історичних подій і ці спогади можуть викликати різні емоції у різних людей, каже психологиня Тетяна Ширяєва. Важливо не ігнорувати сум чи пригнічення, а дати простір для власних переживань.

Утім, цей день не обов’язково може супроводжуватися саме сумом та тривогою, додає психологиня.

«Важливо з повагою приймати переживання інших людей, якими б вони не були. Наш досвід, пов'язаний із війною, не є класичним. Наразі це не подія, яка закінчилася, це реальність, яка продовжується. Тому, переживання українців є комплексними. Тож даваймо собі час, простір і поважаймо свій темп прийняття реальності і проживаймо те, що відчуваємо», – каже Тетяна Ширяєва.

Вона радить прислухатися до себе та відрефлексувати події у той спосіб, який найкраще підходить конкретній людині. Допомогти зрозуміти себе можуть практики письма, творчі завдання, рухові вправи чи створення ритуалів пам’яті.

Практики письма:

протягом 10-15 хвилин пишіть про свій стан, почуття та думки. Важливо робити це без цензури та редагування і писати доти, доки не з'явиться відчуття, що ви починаєте більше думати. Написане можна зберегти, можна спалити. Автор написаного є єдиним читачем, тож пишіть відверто;
сформулюйте для себе конкретні питання, на які ви намагаєтеся знайти відповіді;
опишіть значущі для вас події, які сталися протягом останнього року;
опишіть бодай три приємні події, які ви маєте у досвіді прожитого року;
напишіть собі листа у майбутнє та закопайте у саду чи парку.

Творчі завдання:

візьміть папір та зробіть колаж про рік, що минув. Додайте до зображення важливі для вас події чи їх атрибути;
намалюйте свій емоційний стан. Найкраще малювати аквареллю та дати собі волю у кольоровому вираженні свого емоційного стану;
намалюйте мандалу свого стану. Можна малювати їх щороку, а потім подивитися на динаміку через кольори та поєднання.

Рухові вправи:

знайдіть музику, яку б ви хотіли послухати. Це може бути музика, яка асоціюється із подією. Ловіть музику та рухайтеся так, як би вашому тілу хотілося. Це не танок, це вправа на релаксацію;
створення ритуалів пам'яті: запаліть свічку, посадіть квітку чи дерево.

Важливо також спробувати створити нову позитивну асоціацію, яка пов'язана із датою: побачитися із близькою людиною, яку давно не бачили, скуштувати щось, що ви ще не куштували, сходити у кіно чи театр.

І пам'ятайте, що сльози – це не вияв слабкості, нагадує Тетяна Ширяєва.

Пам’ятайте про стійкість

Попри трагічні події та втрати Україна бореться вже одинадцять років поспіль. Психологиня радить у роковини повномасштабного вторгнення згадати, що підтримувало вас у ці роки. Створіть список таких людей чи речей.

Напишіть:

імена людей, до яких ви можете звернутися, коли вам складно;
справи, які захоплюють чи справи, які можете почати виконувати уже сьогодні, не чекаючи завтрашнього дня;
техніки заземлення, які допомагають (вправи на дихання, усвідомлення тощо);
як ви змінилися у позитивному сенсі за останній рік;
які фактори стресу можете лімітувати, проявляючи таким чином турботу про себе (наприклад, читати менше новин чи переглядати менше відеоконтенту);
що можете зробити у цей день.

«Цей день є складним, але це один день із багатьох непростих днів, які ми прожили за період вторгнення у нашу країну. У всіх нас є інструменти, які нам допомагали, варто пам'ятати про це», – додає Тетяна Ширяєва.

Лімітуйте кількість контенту

До річниці повномасштабного вторгнення у медіа з’являється багато матеріалів про події. Журналісти збирають спогади, фото та відеофакти подій. Безперечно, це важливо для документування історії. Утім, людина не може прочитати чи подивитися увесь спектр публікацій. А надмірний фокус на травматичних спогадах, які будуть у мережі – точно не полегшить ваші власні переживання, лише поглиблюючи їх.

«Не читання новин – це не прояв неповаги через можливе незнання, це прояв любові до себе та свого психоемоційного стану», – радить Тетяна Ширяєва.

Якщо ви помітили, що залипли у соцмережі чи уже певний час читаєте новини, спробуйте свідомо переключити свою увагу на щось інше. Найпершим, що можна зробити як і при інших обсесивних поведінкових проявах – це випити склянку води.

Найкращим варіантом було б відкласти телефон, але якщо це зробити неможливо, переключіться на іншу інформацію (наприклад, почитайте книгу). Встановіть часові обмеження, наприклад, читайте не довше 20 хвилин, при цьому гортайте стрічку не швидко. Тривалий скролінг соцмереж може супроводжуватися загостренням депресивних чи тривожних розладів, панічними атаками, відчуттям самотності. Окрім того, споживання негативних новин у соціальних мережах може призвести до формування маніакальних думок.

Візьміть участь у мітингу чи зробіть інші жести пам’яті

Дбати про себе – не означає відгороджуватися від подій, які відбуваються. Візьміть участь у мітингу, які відбуваються до роковин вторгнення чи ініціюйте власну подію. На таких акціях легко знайти однодумців та розділити свої почуття з ними.

Вчителі можуть зробити тематичну виховну годину чи вшанувати полеглих хвилиною мовчання. Варто пояснити дітям важливість таких жестів пам’яті. При цьому пам'ятаймо, що важливо говорити спокійно, пояснювати відповідно до віку дітей, уникаючи травмуючих деталей. Завершувати варто було б думками про надію та віру у майбутнє.

Пояснити події можуть допомогти такі слова. Для школярів молодших класів, наприклад:

«Дорогі діти, сьогодні особливий день, коли ми згадуємо тих, хто захищає нашу країну. Коли ми на хвилинку замовкаємо і стоїмо тихо – це наш спосіб сказати «дякую» всім захисникам. Це як обійняти когось, але без слів. Кожен із нас може так показати, що ми вдячні та пам'ятаємо про хоробрість тих, хто створює нашу із вами безпеку».

Для школярів середньої ланки:

«Хвилина мовчання – це момент, коли ми всі разом можемо віддати шану тим, хто боронить нашу землю. Це мить, коли ми можемо подумати про цінність миру та згадати тих, хто захищає наше із вами право жити, вчитися та мріяти. Наша пам'ять і вдячність – це найменше, що ми можемо дати тим, хто віддає так багато для нашого захисту».

Для школярів старших класів:

«Вшанування пам'яті – це не просто формальність чи традиція. Це наш із вами спосіб показати, що ми розуміємо цінність жертви, яку приносять захисники України. Коли ми разом вшановуємо їхню пам'ять, ми стаємо частиною більшої спільноти, яка пам'ятає, цінує і несе відповідальність за збереження пам'яті про їхній подвиг. Це також нагадування про те, що мир і свобода потребують захисту, і кожен з нас може зробити свій внесок у майбутнє нашої країни».

Традиційні методи турботи про себе

І пам'ятаймо про сон (7-8 годин в середньому), здорове та повноцінне харчування. Спробуйте знайти час для нетривалої прогулянки (до 30 хвилин). Важливий особистий внесок у перемогу, наприклад, долучіться до волонтерської праці чи задонатьте тим, кому довіряєте.