Дитина боїться ракет та вибухів: як зарадити та підтримати

Діти дошкільного віку можуть мати страхи, тривоги та нічні кошмари. Однією із причин для такого досвіду може бути пережитий дитиною непростий досвід. Під час війни нагод пережити такі події є більше, ніж достатньо, наприклад, дитина могла почути гучні звуки пролітаючих ракет.

Платформа Resilience.help та психологиня Тетяна Ширяєва розповідають як допомогти дошкільнятам впоратися з травматичним досвідом. Матеріал створено за запитом із форми зворотного зв'язку.

Чому дошкільнята можуть боятися

Зрозуміло, що страх – це нормальна захисна реакція психіки, а не примха чи маніпуляція дитини. Мозок дошкільняти зчитує навіть ймовірну загрозу, як небезпеку. Дитина не може відрізнити реальну небезпеку від уявної. Тим паче, під час війни фактисно немає уявної небезпеки. Тож дорослі, які поруч із дитиною, теж часто переживають тривогу.

Цю тривогу дитина зчитує дитина і оскільки її емоційна регуляція все ще формується у цей період, а досвіду раціоналізації страху ще немає, вона переходить у режим «бій або біжи», що впливає безпосередньо на її сон та відчуття безпеки на самоті.

Насправді діти дуже залежать від емоційного стану дорослих і схильні відчувати себе беззахисними, тому перебувають у постійному пошуку чогось чи когось, хто може давати їм відчуття безпеки, зокрема, це стосується фізичної присутності дорослого.

Після переживання події діти можуть регресувати, «переходити» на попередній етап розвитку, коли вони тимчасово не можуть виконувати завдання, які були для них звичними раніше.

Такий механізм покликаний допомогти дитині почуватися у безпеці та отримувати піклування від дорослих. Із цим повернеться і впевненість та відчуття безпеки. Дорослим варто розуміти, що дитина може вдаватися до нетипової їй поведінки.

Можна разом із дитиною намалювати її страх чи зліпити його з пластиліну і заховати у скриньку чи коробочку. А наступного разу, коли дитина поскаржиться на те, що їй страшно, нехай знову намалює його чи зліпить. Зберігайте такі малюнки в одному місці. Так у дитини з’являється відчуття контролю над страхом.

Варто спробувати додати до страху інших емоцій. Якщо ви його малювали, страх стає менш суттєвим, якщо поруч із ним з’являються інші емоції. Або ж спробуйте пограти з дитиною у гру і створити у кімнаті «безпечне місце», використавши подушки, ковдри і інші необхідні предмети.

Чи запропонуйте пограти у «супергероя». Нехай дитина вдягнеться у відповідний костюм і спробує відчути себе сильною. Дорослим важливо не заперечувати страхи дитини та не соромити дітей, а демонструвати розуміння та підтримку.