Крик на дитину: чи варто підвищувати голос і що робити натомість?
Подекуди дорослі не вміють та не можуть стримати власних емоцій, тому вдаються до крику на неочікувану поведінку дитини. Крик – це прояв не лише агресії, але якою б не була причина, кричати на дітей недопустимо.
Платформа Resilience.help та психологиня Тетяна Ширяєва дають поради, що робити, коли хочеться підвищити голос на дитину. Матеріал підготовлено у відповідь на запитання із форми зворотного зв'язку.
Поставити запитання експертам та експерткам.Як крик впливає на дитину
Крик – це шкідливий прояв поведінки, оскільки впливає на формування у дитини моделі реагування та на її самооцінку.
Коли дорослий кричить на маленьку дитину, то вона не може зрозуміти, що саме викликає таку поведінку і не розуміє такої реакції. Ймовірно, вона злякається.
У наляканому стані дитина не може комунікувати, чути чи реагувати. Вона довіряє дорослому, тож його слова для неї часто є правдою, а крик стає нормою спілкування.
Утім, мозок дитини реагує на крик дорослого і саме крик нерідко стає причиною емоційної травми у дитини. Діти, на яких часто кричать у ранньому дитинстві, мають страхи та низьку самооцінку, вважають себе недостойними любові чи поваги пізніше у дорослому житті.
Дитина не може чинити опору дорослому, який кричить, але може агресувати на інших дітей у садочку, школі, на майданчику. Оскільки дитина звикає до крику, то порушення правил, а відповідно, і крик як покарання потому, стає нормою для дитини. Криком дорослі руйнують близькість із дитиною, оскільки такою своєю поведінкою доводять дитині, що не здатні підтримати чи зрозуміти дитини. А довірливі відносини важко відновлюються та потребують часу і зусиль!
Тож відчуваючи, що ваша реакція на дитячу поведінку може бути занадто експресивною:
-
глибоко дихайте, бо таким чином ви стабілізуєте власний емоційний стан;
-
візьміть паузу та порахуйте до 10;
-
пам’ятайте, що стишений голос може бути кориснішим у вирішенні питання, ніж крик;
-
поясніть дитині, що саме вона зробила, яка її дія викликала у вас таку сильну реакцію.
-
застосовуйте асертивну поведінку та поясніть дитині, що їй робити, щоб у вас не виникало такої реакції, але це не інструкція із забороною, а пояснення;
-
послухайте пояснення дитини, але на питання «Навіщо ти це зробив?» немає відповіді, дитина не зможе пояснити вам, чому бігаючи, вона розбила вазона чи зламала щось;послухайте пояснення дитини, але на питання «Навіщо ти це зробив?» немає відповіді, дитина не зможе пояснити вам, чому бігаючи, вона розбила вазона чи зламала щось;
-
найчастіше криком дорослий реагує тоді, коли почувається втомленим чи виснаженим, або відчуває розпач, бо дитина «його не чує». Тож дбайте про самопочуття.
І пам’ятайте золоте правило: Крик у спілкуванні з дитиною – це наша реакція на себе чи своє безсилля.
Важливо нагадувати собі, що реакцію у нас викликає дитяча поведінка (якась її дія), але не дитина. Тож не будьмо безсилими і намагаймося замінювати крики на дітей на мову любові!
Сприяє досягненню цілей:
Вирішувати проблеми
Зміцнити стосунки
Налагодити турботу про психічне здоровʼя
Джерело
Вік користувача
12+
16+
6+
Тип ресурсу
Питання експертам і ексерткам
Користувачі
Батьки
Вихователь чи вчитель
Організатор освіти
Психолог
