Самопошкодження: що це і чому таке трапляється?

Людська психіка – це складна система, яка інколи реагує на біль чи стрес дуже несподіваними способами. Один з них – self-harm або самопошкодження. Це процес, коли людина навмисно заподіює собі фізичну шкоду: наносить порізи, опіки, удари, приймає токсичні препарати. Інколи таке трапляється навіть з підлітками та дітьми.

Така поведінка може лякати та викликати нерозуміння в оточення. Але насправді – це крик про допомогу. Тож замість осуду близьким та рідним варто негайно вживати заходів. Однієї із слушних порад в такій ситуації є звернення до психолога. Він допоможе зрозуміти причину свого емоційного болю та навчитися іншим способам боротися з ним.

Платформа Resilience. help розповідає як діяти, коли в житті когось із ваших знайомих чи родичів є самопошкодження, чому виникає цей розлад і що можна зробити, аби підтримати людину, що займається self-harm.

Матеріал підготовлено у відповідь на запит із форми зворотного зв’язку. Залишити власне запитання чи поділитися конкретною ситуацією, що турбує, можна за посиланням.

Самопошкодження: чому це трапляється?

Для людей, які практикують самопошкодження, це спосіб впоратися з важкими емоціями, болісними спогадами чи складними життєвими ситуаціями.

Ця проблема може стосуватися кожного, незалежно від віку, статі, соціального статусу чи обставин.

Існують різні форми самоушкодження. Це можуть бути порізи, опіки, удари чи навіть прийом токсичних препаратів. У когось спосіб нанесення травм завжди однаковий, а хтось – постійно експериментує.

Після самоушкодження на деякий час настає полегшення, проте важкі емоції – провина чи сором – зазвичай повертаються.

Як підтримати людину, яка займається самоушкодженням?

Підтримати людину, яка свідомо травмує своє тіло, непросто. Втім, потрібно дотримуватися порад, що допоможуть контролювати ситуацію.

Усвідомте свої емоції

Дізнавшись, що близька людина займається самоушкодженням, можна відчути цілий спектр емоцій: тривогу, шок, злість чи навіть провину.

Вам може здаватися, що ви могли б зробити більше, аби припинити це та допомогти. Можуть зʼявляються думки на кшталт: «А якщо він/вона себе покалічить? А якщо вчинить самогубство?».

Але слід зрозуміти: самоушкодження не завжди означає бажання покінчити з життям, а часто є способом впоратися з емоційним тягарем.

Зберігайте спокій

Намагайтеся реагувати виважено та спокійно, які б емоції не вирували всередині вас. Ваша негативна реакція може лише налякати людину, змусити її відчути провину чи сором за свої дії. Тож краще проявити емпатію та намагатися її зрозуміти.

Не осуджуйте

Критика – не найкращий метод виправити ситуацію. Таке ваше ставлення може змусити людину закритися в собі та уникати розмов про свої почуття. Навіть якщо самопошкодження здається спробою привернути увагу, це не означає, що ця увага не потрібна.

Фрази на кшталт «Ти – егоїст/ка» або «Ти робиш це лише для привернення уваги» – неприпустимі. Такі слова можуть завдати ще більшого болю.

Будьте поруч

Навідайтеся, проведіть час разом або просто зателефонуйте чи напишіть у соцмережах. Цього може бути абсолютно достатньо для підтримки. Під час бесід не обов’язково говорити про самоушкодження, особливо якщо людина не готова до глибоких розмов. Тож просто дайте зрозуміти, що вона вам не байдужа.

Не зводьте всі розмови до теми самоушкодження

Спілкуйтеся з людиною, як і раніше. Ставтеся до неї як до цілісною особистості, а не апелюючи тільки до випадків, в яких вона вдалася до самоушкодження. Запрошуйте в гості, на заходи, прогулянки, події. Покажіть людині, що ваше ставлення та думка про неї не змінилася.

Запропонуйте свою підтримку

Запитайте, як ви можете допомогти. Якщо людина готова прийняти вашу пропозицію, то дійте: знайдіть інформацію про її проблему, сходіть разом консультацію або допоможіть створити безпечне середовище вдома.

Будьте терплячими

Не вимагайте, щоб людина припинила практикувати самопошкодження заради вас чи когось іншого. Це може викликати в неї почуття провини й тільки ускладнити ситуацію. Приготуйтеся до того, що шлях до одужання може бути складним та нерівним, а частиною процесу нерідко є рецидиви.

Прийміть почуття людини

Ви можете не розуміти поведінку людини, але дуже важливо визнати її почуття. Наприклад: «Мені дуже шкода, що тобі так важко. Я тебе підтримую і готовий вислухати, якщо захочеш поговорити».

Памʼятайте: ваша участь та підтримка може змінити життя близької людини. Але ви не зобов’язані робити все самостійно. Адже існують спеціалісти – психологи та психотерапевти – які зможуть допомогти пройти шлях до одужання.

Якщо самоушкодженням займається дитина

Батькам важливо пам'ятати, що помічаючи ознаки самоушкоджень, ви тепер знаєте, що вашій дитині непросто. Втім, випитування та наполягання на розмові чи виховні моменти із наказами на кшталт «більше так не роби навряд чи будуть дієвими».

Пригадайте, як болить, коли ви глибоко порізалися чимось гострим. Так болить всередині у людини, яка вдається до самоушкоджень. Тож спробуйте уявити, як треба діяти, щоб не спровокувати більше болю.

І нагадаємо, що найдієвішим буде швидко знайти фахівця, який допоможе зрозуміти джерело болю, оскільки, як би це не звучало, у підлітковому віці, в силу особливостей цього періоду, джерелом емоційного болю для дитини можуть бути і батьки.