Живі письменники. Як говорити з дітьми про війну та мир через літературу

Війна, яка сьогодні триває в Україні, чинить психологічний тиск і на дорослих, і на дітей. Щоденні повітряні тривоги, обстріли, рідні на фронті – все це підриває в дітей довіру до світу, відчуття стабільності та захищеності.

Малеча часто не здатна осмислити непрості й трагічні події, що відбуваються навколо. Донести цю інформацію – завдання дорослих.

До Дня української писемності та мови платформа Resilience.help пропонує посібник, який допоможе говорити з дітьми про війну та мир через літературу.

«Живі письменники»: посібник, який допоможе говорити з дітьми про війну

Експерти-освітяни та психологи ГО «Смарт освіта» спільно з командою фахівців лабораторії дитячого читання «БараБука» НЦ «Мала академія наук України» розробили проєкт «Живі письменники».

У межах проєкту у 2019 та 2021 роках вийшли друком два тематичні посібники для батьків та освітян.

У 2023 році з’явилося вже третє видання з цієї серії. До його створення долучилися Галина Титиш, Тетяна Стус, Світлана Ройз, Ольга Купріян, Марія Артеменко, Анна Третяк, Анастасія Музиченко, Галина Ткачук.

У цьому посібнику зібрані дослідження літературознавців, психологів та істориків, які розповідають, як розмовляти з дітьми та підлітками про війну і мир через літературу, та як художні твори здатні допомогти пережити воєнний досвід і травматичні події.

У посібнику «Живі письменники» представлений перелік із 40 книг для дітей та підлітків. Всі вони розповідають про бойові дії, втрату дому, близьких, інші важливі речі в контексті війни та допомагають юним читачам подолати негативні переживання й емоції.

Як та що читати з дітьми про війну і мир: психологічні настанови від Світлани Ройз

Подекуди у дітей немає сил та не вистачає концентрації для читання. Втім, література може стати своєрідним запрошенням поговорити про складні події, з якими доводиться зіштовхнутися у житті.

Аби читання було комфортним для дитини не варто обирати занадто емоційні тексти. Жахливі ситуації у історії варто подавати, спираючись на вік дитини. Необхідно звертати увагу на лексику творів. Тексти та діалоги повинні бути правдивими, зрозумілими та звичними для дітей.

Краще, коли твори мають короткі розділи. У такому випадку дитина бачитиме, що швидко зможе закінчити розпочате. Це додасть їй уважності та допоможе краще сконцентруватися на творі.

Для читання варто обирати вірші. Ритмізація виступає певним трансом, дає відчуття захисту і стабільності. Читання поезії впливає навіть на ритми дихання й серцебиття дитини.

Можна читати казки, адже в цьому жанрі часто є диво, надія на чарівну силу та щасливий фінал. Діти можуть спертися на вміння супергероїв з улюбленої історії. Добре, коли позитивний персонаж твору не просто володіє магією чи чарівною паличкою, а має сильні якості характеру – наділений сміливістю, безстрашністю, мужністю.

Після тривалого читання та занурення у твір, варто обов’язково провести емоційне відсторонення, щоб розмежувати дитину з героєм. Малеча повинна зрозуміти, що персонаж залишається в книзі, а вона повертається до свого реального життя.

Особливості читання про війну та мир з дошкільнятами й молодшими школярами

Книжки про трагічні події, зокрема і війну, не варто читати на ніч, коли дитина хворіє чи втомлена. Важливо також пам’ятати, що коли малеча перебуває в гострому емоційному стані, читання на таку тематику може лише посилити негативну реакцію, тож варто відкласти це заняття за деякий час.

Але якщо дитина починає плакати під час читання, це ще не означає, що текст викладено некоректно. Можливо, вона почула слова, які описують її стан. Тому така реакція є процесом емоційного вивільнення. У такому разі можна запитати: «Ти прочитав/ла те, що тебе засмутило?» і почати розмову.

Усі повинні почуватися комфортно під час читання, тож варто сісти зручно та у безпечному місці.

Якщо у тексті є слова, що можуть бути травматичними для дитини, варто пропустити чи замінити їх. Але треба чітко розуміти, що ці речі є небезпечними саме для дитини, а не психологічно важкими для вас.

Неможливо точно передбачити, що саме може стати тригером для дитини. Тому важливо уважно стежити за її реакціями та власними. Варто пам'ятати, що ваш досвід відрізняється, і ви можете по-різному реагувати на одні й ті ж події. Якщо ж малеча читає книгу самотужки, запропонуйте їй звертати увагу на свій стан і почуття.

Якщо ви читаєте дитині вголос, постарайтеся зупинятися для відпочинку: запропонуйте порухатися, потягнутись, попити води. Варто розуміти, що в стані стресу концентрація уваги в дитини зменшується, а час сприйняття інформації сповільнюється. Тож, під час читання треба робити більші паузи, говорити короткими фразами, не поспішати.

Коли історія в книзі нагадує власний досвід дитини, важливо спостерігати за її емоціями. Можна зупинятися та обговорювати, як вона справлялася із схожими ситуаціями, підкреслюючи успіхи малечі та її сильні сторони. Деякі речі можуть бути досі травматичними для дитини.

У такому разі можна сказати: «Я бачу, що щось зараз змінилося? Може, тобі не цікаво, чи ти щось пригадав/ла?» Підтримайте дитину, запропонуйте обійми чи іграшку, дайте можливість трохи порухатися.

Запитайте: «Як, на твою думку, можна допомогти герою? Як би ти закінчив/ла цю історію?» Якщо дитина не хоче продовжувати читання, це може бути сигналом, що цю тему варто обговорити з психологом.

Коли ви помітили, що малеча дуже порівнює себе з героями книги, можна скористатися деякими психологічними практиками. Наприклад, сказати: «Ти – це ти. Мою доньку/сина повертаю – героя книжки відправляю» або ж «З казкою прощаємося — у свою реальність повертаємося».

Які книги про війну та мир варто обговорювати з підлітками

Підлітки шукають опори, підтримки та взірців для наслідування. Часто вони знаходять розраду в гаджетах, соцмережах, комп’ютерних іграх.

Але дорослим дуже важливо мотивувати підлітків повертатися до читання. Саме в книжках вони зможуть побачити героїв, схожих на себе: тих, хто зустрічається з такими ж переживаннями та проблемами, але знаходить вихід.

Літературні твори можуть стати для підлітка джерелом відповідей на складні запитання: «Як бути в цій війні?», «Що робити з моїм страхом?», «Як жити серед вибухів та обстрілів?», «Чому я не бачу друзів?», «Хто я, коли втрачаю домівку?»

У віці 10-12 років підлітки намагаються відокремитися від батьків, стати самостійними та незалежними. Але в сучасних реаліях цей процес дає збій, адже через війну батьки посилюють свій контроль, що дратує дитину та призводить до конфліктів в сім’ї. Часто дитині доводиться брати на себе ролі, які вона не готова виконувати. У цьому випадку книга може стати способом повернутися у дитинство, побути у казці.

Діти болісно переживають своє безсилля, неможливість вплинути на війну. Тому батькам варто пояснити, що їхня участь у боротьбі за ідентичність і майбутнє України – дуже важлива. Герої книги можуть стати надійною опорою для початку розмови із дітьми.

Часто підлітки зіштовхуються із фобіями та страхами. Книжкові історії можуть допомогти зрозуміти, що почуття дитини є нормальними. А ще – через літературних героїв підлітки вчаться, як можна впоратися із іншими ситуаціями у житті. Так, герої сучасних літературних творів для підлітків вперше закохуються, зазнають булінгу від однолітків, вимушено покидають рідний дім чи країну.

Діти підліткового віку вже є достатньо дорослими та свідомими, щоб читати на такі теми. З ними можна почати розмову й про постравматичне зростання – позитивні зміни особистості внаслідок проживання важкої кризи.