Дитячі страхи

28.03.2026

У науковій літературі вживається термін тривожно-фобічні розлади або просто фобії, коли мова йде про наявність інтенсивного та яскравого страху. Найпоширеніші фобії мають навіть власні назви, наприклад, клаустрофобія – страх замкненого простору, або агорафобія – страх відкритого простору та натовпу. Загалом, фобія – це такий розлад функціонування особистості, коли тривога викликається зовнішніми стимулами, які в прямо зараз не є небезпечними. Зрештою, ці стимули уникаються або взаємодія із ними супроводжується відчуттям страху. Тривога або страх не минають і навіть не зменшуються, коли інші люди говорять, що ситуація не є небезпечною або загрозливою. За інтенсивністю ці страхи можуть коливатися від легкого дискомфорту до панічного жаху. У дітей фобічний розлад, як і багато інших емоційних розладів, часто є перебільшенням нормальних тенденцій у процесі розвитку. Наприклад, для немовлят від семи місяців до двох років цілком нормально виявляти певний ступінь недовіри та страху щодо незнайомих людей. Розставання з матір’ю викликає тривогу майже у всіх дітей у дошкільному віці. Також дошкільнята часто мають страх великих тварин, як реальних, так і казкових. Однак стійкі, яскраво виражені страхи, які завдають страждання дитині, впливають на соціальну поведінку дитини та її можливість жити, не вважаються нормальною реакцією. Якщо у дитини проявляються стійкі та повторювані страхи, то батькам варто звернутися до фахівця, який допоможе зрозуміти причину дитячого страху.

Як часто зустрічаються дитячі страхи?

За різними даними, від 3 до 5 з 10 дітей у певному віці відчувають певні страхи. Пік переживання припадає на вік від 2 до 7-9 років. У цьому віці дитина вже багато помічає, багато знає, але ще не все розуміє, тому її нестримна фантазія не перевіряється реальними уявленнями та знаннями про світ. Іноді страхи зустрічаються й раніше двох років. Дитина дорослішає, інколи менше говорить про страхи, але не завжди це значить, що страхи зникають.

Чого діти бояться?

Звісно, у контексті війни, страхи зовсім інші, ніж коли ми говоримо про страхи мирного часу. Для дитини, насправді, будь-що реальне або вигадане може стати об'єктом страху. Діти часто бояться темряви, але на цей страх можна дивитися з точки зору людської еволюції, бо для наших предків темрява була об'єктивною загрозою. Іншими поширеними серед дітей страхами є тварини, комахи, черв’яки. Деякі діти бояться гучних звуків, тож гроза викликає у них відчуття дискомфорту. В період COVID-19 актуалізувався нетиповий для дітей страх хвороб та мікробів. У підлітків страхи найчастіше мають соціальну природу. Загалом, дитячі страхи не мають класифікації чи типізації, бо вони індивідуальні, як і кожна дитина. Для оцінки стану дитини фахівцю важлива причина, регулярність та важкість проявів страху.

Як проявляються дитячі страхи?

Навязливий страх чи фобія може з’явитися у дитини раптово і бути викликана конкретною подією чи епізодом. Але є фобії, які розвиваються поступово, і лише уважність до поведінкових проявів дитини може підказати дорослому про наявність у дитини страху. Інколи до одного страху приєднуються ще інші, і інтенсивність страху стає такою, що у дитини підіймається температура, пришвидшується серцебиття, холонуть долоні та ступні ніг, відчувається тремтіння у тілі.

Які причини виникнення дитячих страхів?

Що можуть зробити батьки, щоб допомогти дитині впоратися зі своїм страхом?

1. Не лякайте дитину, особливо тим, що її заберуть чи вкрадуть, ви її віддасте чи з кимось станеться щось лихе тощо.

2. Сприймайте серйозно почуття дитини. Якщо вона говорить про щось, що вам здається смішним та несерйозним, пам’ятайте, що ви доросла людина. І важливо, що дитина з вами ділиться, тож не руйнуйте довіри.

3. Не говоріть про дитину та її страхи у присутності інших людей, бо тоді ви стаєте людиною, з якою не можна ділитися. Знову ж таки, це руйнує довіру до вас як надійного дорослого.

4. Знайдіть час для розмови. Якщо дитина говорить вам про свій страх, то відірвіться від найбільш важливих дорослих справ і поговоріть із нею про те, що її турбує.

5. У розмові з дитиною про її страхи задавайте питання про те, хто лякає? Що ця істота (якщо це істота) може поганого зробити? Чого вона (ця істота) боїться? Таким чином ми не налякаєте дитину дужче, навпаки, коли найбільший страх стає матеріальним, ним легше керувати.

6. Обмежте перегляд лякаючого контенту. Не вводьте категоричні обмеження, бо тоді це створює додатковий стрес для дитини, але дозволяйте перегляд лише нейтральних мультфільмів чи передач.

7. Якщо дитина пережила складну подію, розмовляйте з дитиною, діліться своїми відчуттями, проводьте разом багато часу (по можливості). Говорити про сам страх чи травматичну ситуацію не треба, цим ви можете створити додаткове напруження та стрес. Коли дитина готова говорити, вона почне розмову сама. Якщо дитина про це не говорить, зорієнтуйте її на роботу із дитячим фахівцем.

Дорослий – провідник для дитини у великому світі, тому важливо допомогти дитині не злякатися, а відчувати цікавість. Страх – це не ознака слабкості, а етап, який потребує терпіння та любові і стає місцем сили. Страх – це емоція, тож намагатися його зрозуміти – марна трата часу. Будьте поруч із дитиною, ваша присутність – найбільша запорука впоратися із монстрами та тривогами і не лише у дитячому віці.

Виховання дітей — це шлях, сповнений не лише радості, а й складних викликів, які часом можуть здаватися непереборними. Якщо ви відчуваєте невпевненість, стикаєтеся з труднощами у спілкуванні з дитиною або просто потребуєте порад, як зміцнити вашу стійкість у ролі батьків, ми поруч. Запрошуємо вас звертатися до нашої рубрики «Запитай. Дізнайся. Дій». Тут ви зможете отримати відповіді на хвилюючі питання та знайти дієві інструменти, які допоможуть налагодити гармонію у родині та відновити внутрішній ресурс.