Діти викрикують на уроках: що робити вчителеві?
Поведінка учнів та учениць під час уроку може впливати на успішність, а також на психологічний стан дітей та освітян. Утім, часто діти викрикують під час заняття або є говорять поза чергою.
Платформа Resilience.help розповідає, як поводитися вчителеві, коли діти викрикують під час уроку.
Матеріал підготовлено у відповідь на запит із форми зворотного зв’язку.
Поставити запитання можна за посиланням.Діти викрикують на занятті
Результати дослідження, яке проводили у австралійських школах, показали, що чверть часу, яке відведене на заняття, вчителі витрачають на вирішення дисциплінарних питань і адміністративні завдання.
https://research.acer.edu.au/cgi/viewcontent.cgi?article=1006&context=talisВикрикування під час занять, використання гаджетів під час уроків, перекидання записок, умисні запізнення на уроки, ухиляння від виконання завдань чи зневажливе спілкування учнів забирає багато енергії вчителя та часу, відведеного на проведення уроку.
Звісно, немає єдиної поради, що робити, але така поведінка учнів та учениць однозначно потребує спокійної реакції вчителя.
Як реагувати на вигукування?
Викрики важливо зупиняти. А зарахування викрикнутих відповідей як правильних, спрацьовує навпаки.
Найчастіше викрикують у класі учні, які:
-
мають неврегульовану поведінку, яка може бути ознакою розладу;
-
імпульсивні;
-
не мають цікавості до теми, яку вивчають;
-
схильні до розхитування кордонів та порушень правил та звикли кричати, сперечатися або бути агресивними, щоб отримати щось, що їх цікавить, і така поведінка поширюється на однолітків, вчителів, батьків/опікунів або братів і сестер;
-
сприймають матеріал уроків як нудний або занадто складний;
-
мають досвід знайомства із непослідовними очікуваннями від дорослих та вчителів;
-
вразливі діти, зокрема, ті, які живуть у складних сімейних обставинах або мають досвід переживання травматичних подій; які мають неврологічні особливості розвитку;
-
мають складний або тривожний психосоціальний досвід.
Важливий елемент організації навчання – встановлення правил очікування своєї черги, уважне слухання, прийняття інших, розвинута уважність до відмінностей та особливостей інших, оскільки так створюється атмосфера поваги та безпеки для учнів.
Інколи вчителю важливо протягом певного періоду часу нагадувати дітям встановлені класом правила щодо поведінки під час та після занять.
Утім, якщо діти часто викрикують, учителю необхідно:
-
підтримувати нейровідмінних учнів та учнів із діагнозом РДУГ (для них утримування думок може бути надто складним досвідом. Вони вигукують відповідь, поки вона не вислизнула з їхньої голови і не з’явилися нові ідеї чи думки);
-
стишувати тих учнів, які демонструють ознаки збудженої поведінки;
-
подумати, якими іншими методами ви можете перевіряти знання учнів, окрім як викликаючи до відповіді тих, хто підняв руку;
-
випрацювати сигнал (наприклад, погляд), який буде невербальним інформаційним маркером для учнів;
-
включати учнів класу у формулювання правил поведінки під час уроків. Найчастіше, це допомагає учням повернути собі відповідальність і має позитивні наслідки для класу.
Найчастіше, покарання та обмеження не дають очікуваних позитивних результатів. Команди, які починаються із «перестань», «не роби» не спрацьовують не передбачають можливості учнів пояснити свою поведінку чи виправдати себе, тож скоріше за все викликатимуть більше складнощів, ніж пропонуватимуть вирішень.
Оптимальним способом реагування було б продовжити вести урок, підтримуючи тісний зоровий контакт із учнем чи ученицею, які викрикнули, щоб продемонструвати, що його поведінка помічена і не є прийнятною, але не зупиняти пояснення матеріалу уроку.
Сприяє досягненню цілей:
Дізнатись більше про психологічний добробут
Зміцнити стосунки
Джерело
Вік користувача
12+
16+
6+
Тип ресурсу
Питання експертам і ексерткам
Користувачі
Батьки
Вихователь чи вчитель
Організатор освіти
Психолог
