Не хочу робити уроки: про що свідчить неохота дитини до домашніх завдань

Якщо дитина навчається у молодшій школі і не хоче виконувати домашнє завдання, то це може свідчити про те, що:

• вона має складнощі із розумінням матеріалу чи пропустила якусь його частину, а самостійно наздогнати не може;

• не вміє самостійно працювати та організовувати власну діяльність;

• має складнощі із концентрацією уваги (якщо є така ймовірність, варто перевірити із фахівцем відсутність особливостей на кшталт РДУГу);

• дитина має страх помилки або боїться зробити завдання неідеально (перфекціонізм);

• дитина потребує підтримки дорослого або перевтомлена;

• намагається відповідати завищеним очікуванням батьків чи вчителя;

• не висипається, має порушення сну, що впливає на її уважність;

• неправильно організовує режим дня;

• має погані відносини із вчителем чи однокласниками.

Серед потенційно ефективних способів можна виділити:

• перебудову робочого дня дитини: це індивідуально, але найчастіше діти потребують 1-1,5 години розвантаження після уроків у школі перш, ніж перейдуть до виконання домашньої роботи, але дитині важливо знати час, який вона має на відпочинок; Дитина молодшого шкільного віку має лягати спати не пізніше 21.30;

• організацію роботи дитини: складні завдання можна ділити на частини і починати із завдань середньої складності, при цьому не забувати робити невеличкі перерви кожні 20-25 хвилин;

• розвиток у дитини навички самостійної роботи: списки важливих справ та відмітки про вже виконані завдання можуть бути в нагоді; якщо у дитини є звичка присутності дорослого під час виконання завдання, то дорослому важливо збільшувати дистанцію (наприклад, спочатку сидіти поруч, потім бути у кімнаті і чимось займатися), успішні спроби самостійної роботі повинні бути помічені та схвалені;

• присутність дорослих має бути «дозованою»: дорослі мають бути поруч, але не робити роботу замість дитини, якщо вона потребує довше часу подумати, нехай думає стільки, скільки їй треба; дитяча істерика не буде тривалою, якщо поруч є спокійний дорослий, який помічає навіть найменші самостійні кроки дитини.