Прив’язаність дитини до мами: як зменшити тривогу та страхи?

Дитина може переживати прив’язаність дитини до мами через різні причини, зокрема психологічні:

• пережитий стрес або травматичний досвід (переїзд, розлучення батьків, конфлікти в сім’ї, свідками яких є дитина);

• різкі зміни в житті дитини (зміна садочка, народження братика чи сестрички, переїзд);

• копіювання тривожної поведінки батьків;

• надмірну опіку з боку мами (це дуже заважає розвитку самостійності у дитини).

Крім того, на прив’язаність дитини можуть впливати фізіологічні фактори:

• особливості темпераменту дитини;

• схильність до тривожності;

• порушення режиму сну;

• можливі проблеми зі здоров’ям.

А також соціальні фактори:

• негативний досвід спілкування з однолітками;

• відсутність достатньої соціалізації;

• завищені очікування щодо дитини з боку дорослих.

Ну і наприкінці Сімейні обставини:

• непослідовність у вихованні;

• відсутність чітких кордонів та правил.

Психологиня Тетяна Ширяєва радить:

• створити стабільний розпорядок дня та чіткий режим сну;

• створити приємну атмосферу для сну із читанням казочок та вдяганням піжами. Дбайте про освітлення в кімнаті. Дитині може бути важливо мати улюблену м’яку іграшку поруч;

• проговорювати із дитиною, на скільки часу ви підете і коли (через скільки) повернетеся. Діти з тривожністю краще почуваються, коли знають, що буде далі;

• удвох із дитиною придумайте ритуал прощання із мамою. Мамі не можна йти непомітно, а важливо прощатися і говорити, коли повернеться, акцентуючи увагу на тому, що дитина може робити, поки мами немає. Важливо обов’язково дотримуватися обіцянок щодо часу повернення;

• за можливості провести час разом: намалюйте страх, пограйте з дитиною ляльками в сім’ю, де мама йде, а дитина має її відпускати, можна попросити дитину в грі бути мамою, яка йде. Говоріть про почуття та емоції і як ви їх відчуваєте;

• коли мама вдома, дбайте про те, щоб були спільні із дитиною заняття, не тоді, коли мама щось робить, а дитина поруч грається, це має бути активна взаємодія, але вона не повинна тривати 24 години;

• мамі важливо дослухатися до своїх відчуттів, коли вона покидає дитину. Інколи діти відчувають мамин стан і проживають його;

• можна домовлятися про сюрпризи при поверненні (дитина може щось зробити для мами).