Як поетична терапія допомагає українцям трансформувати досвід війни

25.09.2025

У часи, коли травматичний досвід війни, тривожність і невизначеність стали частиною життя мільйонів українців, особливої ваги набувають інструменти, що допомагають людині відновлювати внутрішні ресурси та знаходити сили рухатися далі. Одним із таких методів є поетична терапія – напрям, який поєднує мистецтво слова та психотерапевтичні практики.

Наша співрозмовниця – Анна Люднова, поетеса, психологиня та фасилітаторка, яка понад два роки впроваджує поетичну терапію в Україні.

Я почала писати вірші ще в дитинстві, у сім років. Поезія завжди звучала як щось більше, ніж просто римовані рядки — люди відчували в них силу зцілення

Анна Люднова

поетеса, психологиня

Її шлях розпочався з дитячої любові до поезії, що згодом переросла в усвідомлений метод допомоги іншим.

Про особисте

- Пані Анно, розкажіть, будь ласка, як саме ви вперше відкрили для себе цей дивовижний інструмент? Якою була та іскра, що запалила у вас бажання поєднати поезію і зцілення? Як ви вперше відкрили для себе поетичну терапію?

-Я пишу вірші ще з семи років, і також дуже люблю знімати відео-поезію для своєї сторінки в Instagram. Мені не раз говорили, що моя поезія має терапевтичний ефект. Це змусило мене замислитися і, зрештою, просто загуглити запит «поетична терапія». Це стало для мене справжньою відправною точкою. Я одразу ж почала вивчати цю тему, а за кілька місяців вступила на другу вищу освіту за напрямом «Практична психологія». Так мій мистецький та письменницький досвід органічно поєднався з психотерапією.

- Це дуже цінний досвід. А яка наукова база підтверджує ефективність поетичної терапії? На які дослідження ви спираєтеся у своїй роботі?

-Дуже важливе питання, адже ефективність будь-якої терапії має бути підкріплена дослідженнями. І поетична терапія не виняток. Її наукова база формувалася переважно завдяки американським та англійським дослідженням. Зокрема, ефективність цього методу підтверджують у своїх статтях та книгах такі відомі фахівці, як Ніколас Мазза, Джері Чавіс, Шеррі Райтер, Бет Джейкобс, а також Джеймс Пеннебейкер, який присвятив багато своїх робіт дослідженню терапевтичної сили письмових практик та наративів. Їхні напрацювання є надійним науковим підґрунтям, що підтверджує, як поезія та творчість можуть ставати потужним інструментом зцілення.

Про метод: плюси, мінуси та застосування

- Скажіть, будь ласка, що це за метод поетична терапія?

- Взагалі, поетична терапія — це міждисциплінарна форма, має походження із багатьох сфер — від духовності, психіатрії, бібліотекознавчої психології, соціальної роботи до літератури, антропології та терапії експресивним мистецтвом.  Вона має на меті регулювати емоції, когнітивну та емоційну гнучкість, а також розвивати соціальні навички. Вона сприяє емпатії, самоспівчуттю та підвищенню самооцінки.

-Анно, давайте поговоримо про метод з практичної точки зору. Чи є у поетичної терапії якісь мінуси? І що є її найбільшими перевагами, на вашу думку?

-Ви знаєте, я практикую вже понад два роки і, хоч це може звучати сміливо, але я не знайшла для себе жодного мінуса. Натомість, я щоразу чую фразу «Я не вмію писати», а вже під кінець сесії чи воркшопу бачу захоплене здивування: «Я і не знав, що так вмію!».

У моєму розумінні, поезія та проза — це найделікатніший та «найекологічніший» шлях до зцілення. Найбільший плюс методу полягає в тому, що клієнти самі приходять до інсайтів про себе. Коли ти тримаєш у руках текст, який написав власноруч, ти швидше і глибше пізнаєш себе. Це не психотерапевт сказав чи підвів до якоїсь істини, це твій власний досвід, викладений на папері. Часто людині достатньо всього декількох групових воркшопів, аби знайти відповідь на свій запит. Звісно, для цього потрібно бути відкритим до такого досвіду.

-Нашим читачам цікаво дізнатися чи можна використовувати цей метод у роботі з різними віковими групами, наприклад, з освітянами, батьками, дітьми? І з якого віку?

-До бібліотерапії, як ширшого напряму, відноситься також і казкотерапія, тому обмежень щодо віку немає. Я працюю з освітянами та школярами будь-якого віку. Тільки для 1–4 класів це більше практики з казкотерапії, що допомагає дітям краще розуміти себе та світ.

-Що вас найбільше захоплює в цій практиці? І чи є якісь позитивні кейси, які запам’яталися?

-Мене найбільше захоплюють люди. До воркшопів із поетичної терапії часто долучаються військові, навіть ті, хто безпосередньо перебуває на фронті. Мати блокнот і ручку — уже достатньо, щоб розпочати зцілювальний процес.

У своїй магістерській роботі та наукових статтях я описую вплив поетичної терапії на травму війни. Позитивні кейси підтверджує і міжнародний досвід: залучення діагностичних засобів демонструє ефективність бібліотерапії в роботі з депресією, тривожністю та ПТСР.

Структура та інструменти сесії

-Пані Анно, цікаво, а як виглядає типова сесія поетичної терапії?

- Мені імпонує пояснення моєї менторки, Шеррі Райтер, яка каже, що сесія має свій «аперетив, основну страву та десерт». Як правило, ми починаємо з розминки — це може бути музика чи коротка письмова вправа. Далі йде основна практика. А на завершення ми робимо ще одну коротку практику-підсумок. Ми можемо використовувати будь-яку поезію чи прозу як відправну точку: це може бути діалог із кінофільму, крилатий вислів, вірш. Я також використовую відео, зокрема перегляд різних перформансів. Навіть, переглядаючи танцювальну чи театральну виставу, можна створити письмову практику, яка буде цікавою та ефективною.

Сесія включає читання, написання тексту та обмін написаним. Учасників запрошують писати протягом 7–10 хвилин. Потім вони мають можливість поділитися своїми напрацюваннями або розповісти про те, як написане вплинуло на них.

-Які інструменти, окрім поезії, ви використовуєте під час занять?

-Окрім мультимодального підходу, який передбачає поєднання різних видів мистецтв і практик, як-от тілесно-орієнтованої терапії та психодрами, я використовую фольклор. Наприклад, ми працюємо з родовим деревом і на його основі створюємо вірш. Я вважаю, що дослідження дитинства та Роду є одним із найважливіших у роботі психотерапевта.

- Це надзвичайно чутливо і цікаво. А чи є теми, які особливо «відкриваються» через поезію краще, ніж через інші методи?

-Напевно, найкраще через поезію працювати з відновленням віри в життя, надії та довіри. Саме це найчастіше відзначають мої клієнти.

Про фізичний та емоційний вплив

-Анно, давайте поговоримо про вплив поетичної терапії на фізичний стан — наприклад, на сон, тиск, імунітет. І чи можна сказати, що вона також розвиває емпатію, самоспівчуття та підвищує самооцінку?

-Так, безумовно. Я завжди розповідаю про це на прикладі досліджень американського психолога Джеймса Пеннебейкера. У 1986 році він провів експеримент зі студентами, поділивши їх на дві групи: контрольна писала про нейтральні теми, а експериментальна — про свої найглибші емоційні переживання та травматичні події. Кожен писав по 15–20 хвилин щодня протягом чотирьох днів.

Через шість місяців аналіз медичних записів показав, що ті, хто писав про травматичні події, зверталися до лікарів удвічі рідше, ніж учасники контрольної групи. У наступних дослідженнях Пеннебейкер виявив, що експресивне письмо може покращувати роботу імунної системи, підвищувати кількість Т-клітин, знижувати рівень стресу та допомагати швидше оговтатися від травм. Це дослідження повторювали сотні разів, і результати завжди підтверджувалися. Таким чином, через письмо ми не лише заглиблюємося в себе, але й зміцнюємо фізичне здоров’я.

Роль фахівця

-Це вражаючі результати. А яку роль відіграє підготовка спеціаліста? Чому так важливо, щоб заняття проводив саме фахівець?

-Часто на літературних вечорах застосовують терміни «бібліотерапія» чи «поетична терапія», але тут ключовою є роль фасилітатора. На заняттях можуть бути люди, які проживають депресію чи, як зараз в Україні, ПТСР. Фахівець має бути готовим до будь-яких неочікуваних емоцій. На моїх воркшопах учасники нерідко плачуть, відкриваючи щось нове про себе. Важливо не відпустити їх додому з «розкопаною» раною, залишеною наодинці, а допомогти дійти до нових усвідомлень та висновків.

Кваліфікований фасилітатор розуміє, як «закрити» сесію, а також, у яких випадках варто рекомендувати клієнту звернутися до психіатра. Це не гра з поезією чи красиве декламування, а робота з найпотаємнішими куточками душі. Бути просто письменником тут недостатньо. Саме тому я здобула вищу освіту та постійно підвищую свою кваліфікацію, щоб надавати якомога якіснішу допомогу.

Поради та майбутнє методу

-Що ви порадите людям, які хотіли б спробувати поетичну терапію, але не знають, з чого почати?

-Для початківців я спільно з американськими партнерами створила книгу з поетичної терапії «Діалог із собою: відновлення через письмо». Ця книга була створена завдяки Гранту для молодих письменників від Президента України. Вона містить вправи з прикладами, а також є «Щоденник письмових практик», де можна одразу ж писати. Хоча, звісно, я завжди рекомендую обговорювати результати в особистій психотерапії, адже крім самого письма, дуже важливим є обговорення.

-Яким ви бачите майбутнє поетичної терапії в Україні?

-Я бачу її як один із найдієвіших методів у роботі з ПТСР. Це підтверджують результати діагностичних засобів, які я використовую у своїй роботі. Далеко не кожен готовий спілкуватися з психологом через стигму. Часто можна почути фразу «я ж не псих». Але ті самі люди готові писати, виписувати свої болі. Тому я вважаю, що для українців це дуже ефективний і делікатний варіант.

-І наостанок, поділіться, будь ласка, вашим улюбленим поетичним рядком чи висловом, який ви часто згадуєте в роботі.

-Мені дуже імпонує вислів моєї менторки:

Я бачу це на практиці щодня. Також я часто кажу, що ми не обираємо якісь події чи обставини, але завжди обираємо те, як на них реагувати. Моя реакція — це не моє «я», ми можемо змінюватися і керувати своїм життям, навіть коли здається, що це безвихідь.

І ще я дуже люблю рядки з вірша:

Замість післямови

Історія Анни та її робота — яскраве свідчення того, що слово може бути не лише способом вираження, а й потужними ліками для душі. Це надихає нас на віру, що навіть у найскладніші часи ми можемо знайти в собі сили для творення, що допоможе відновити наш внутрішній світ і рухатися вперед.