Дитина має труднощі в спілкуванні

12.09.2025

Ми всі хочемо, щоб наші діти були соціально успішними. Хоча вони й не повинні бути найпопулярнішими дітьми в класі, ми все ж сподіваємося, що у них будуть друзі.

Дружба є одним з найбільших джерел радості в житті дитини, що є достатньою причиною, щоб її цінувати. Але дружба відіграє важливу роль у розвитку дитини, закладаючи основи для таких важливих для подальшого життя навичок як вміння слухати інших, вирішувати проблеми та самовиражатися. Дружба також є важливим джерелом впевненості у собі. З віком друзі починають відігравати ще більшу роль в емоційному та особистому житті дітей.

Водночас, відсутність таких стосунків може серйозно вплинути на настрій, впевненість у собі та життєдіяльність дитини: дні у школі можуть стати випробуванням, а користування соціальними мережами може викликати депресію. Діти, які почуваються самотніми, часто відчувають себе відкинутими, невидимими або вважають, що з ними щось не так. А батьки, спостерігаючи за цим зі сторони, нерідко задають собі питанням, чим вони можуть допомогти.

Боляче бачити, що ваша дитина не має друзів, і ви не можете зрозуміти, чому — або як допомогти.

Ось кілька можливих причин, чому дитина може відмовлятися від спілкування з іншими дітьми:

Дитина не розуміє, як спілкуватися.

Правила соціальної взаємодії можуть здаватися очевидними для дорослих, але їх потрібно вивчити. І хоча більшість дітей так легко засвоюють соціальні сигнали, це не є автоматичним процесом і деякі діти не можуть цього зробити і потребують додаткової підтримки та практики. Особливо це актуально для дітей з РДУГ, аутизмом тощо. Коли дитина не розуміє очікувань однолітків щодо того, як вирішувати, у що грати, як ділитися, коли говорити і як показати, що вона слухає, їй буде значно важче знайти друзів та підтримувати з ними відносини.

Дитина є тривожною

Діти, як і дорослі, відчувають тривогу, коли потрапляють у нову соціальну ситуацію або приєднуються до нової групи. Це починає проявлятися у маленьких дітей, яким складно долучитися до ігор на дитячому майданчику або на днях народження, коли вони відчувають напруження щоразу, як повинні бути веселими. З віком соціальна тривожність стає більш поширеною. Є діти, які роздумують над кожним словом у текстовому повідомленні у хвилюванні про те, як вони виглядають або як їхні слова можуть бути сприйняті друзями. Є діти, які настільки сором'язливі, що навіть перестають їсти в шкільній їдальні.

Дитина депресує.

Основним симптомом депресії є схильність до відсторонення від інших. Хоча дитина може весело проводити час з друзями, коли вже виходять з дому, її спочатку потрібно змусити вийти з кімнати.

Дитина неготова до взаємодії.

Молодші за своїх однокласників чи друзів діти можуть мати труднощі з адаптацією. Це може також бути викликане ступенем розвитку соціальних навичок, яка з віком стає менш помітною, але на певному етапі може викликати у дитини відчуття розгубленості та самотності.

Якщо діти проводять багато часу на самоті, це може викликати підозру про їх переживання себе самотніми. Але якщо вони не скаржаться на відсутність друзів, або не проявляють очевидних ознак нещастя, ступінь переживання дитиною почуттів залишається для дорослих здогадкою.

У певний період свого життя (наприклад, у підлітковий період) діти можуть не захотіти обговорювати свої почуття з дорослими. Тож починаючи розмову про випадки у своєму житті, коли ви відчували самотність, ви можете налаштувати підлітка на діалог. Але не варто надто наполягати. Важливо проявляти повагу до бажання дитини.

Іноді діти не знають, як пояснити свої почуття. Найчастіше так поводяться діти з аутизмом, зважаючи на їх складність пов'язати власні почуття та досвід з конкретними словами. На прямі запитання, як наприклад, чи відчувають вони себе самотніми, діти з аутизмом можуть відповісти «ні», але якщо обговорити цю тему з ними трохи далі, можна дізнатися, що насправді вони мріють про друзів.

Що не варто говорити дітям, якщо ви підозрюєте, що їм самотньо:

Замість відразу перейти до вирішення проблеми дитини дорослому важливо спочатку зупинитися і просто вислухати. Якщо ми не даємо дітям простого простору для розмови, ми не можемо запропонувати їм хорошого рішення для вирішення реальної проблеми, бо є лише наша здогадка.

А вона може бути різною: від уважного вислуховування до звернення за консультацією до фахівця, який допоможе дитині почуватися комфортніше в оточенні інших людей.