Мистецтво запобігання: як зупинити зрив дитини з РАС до його початку

Дуже рідко зрив стається раптово. Якщо уявити, що істерика відбувається за певною шкалою від 0 до 50, то завдання дорослого перехопити сигнал на позначці 15. Ледь помітними ознаками потенційного зриву у дитини із РАС є:

• Фізичні прояви, наприклад, стиснуті губи, застиглий погляд, напруження в тілі;

• Поведінкові тригери: програш у грі, втрата улюбленої іграшки, різка зміна планів;

• Дати вербальне визнання, наприклад, сказати: «Я бачу, що ти зараз засмучений / сердишся». Таким чином дитина розуміє, що вона помітна, її бачать.

• Якщо дитина болісно реагує на програш, змініть правило, це вчить дитину гнучкості. Наприклад, падіння м’яча під час гри може бути бонусним очком.

• Для дітей, у яких складнощі із мовленням, використовуйте жести, малюнки та фізичну активність, бажано не хаотичну, а ритмічну.

• Істерика – це не завжди маніпуляція, це крик про безпорадність. А наше завдання – навчити дитину спільно шукати рішення. Якщо дитина хоче гуляти, а надворі дощ, відкрийте вікно і нехай вона побачить, що погода не найкраща для прогулянки. Втім домовтеся, що дитина намалює, як йде в парк, коли дощ закінчиться.

• Вчіть дитину фантазувати та уявляти. Попросіть її пофантазувати, що важливо взяти із собою в парк, таким чином заспокоюючи її нервову систему.

У дітей з РАС часто спостерігається сенсорна дезінтеграція. Навколишній світ та власне тіло дають їм спотворену інформацію:

• Гіперчутливість: голос навіть близьких людей та їхній дотик можуть сприйматися як фізичний біль.

• Порушення тонусу: дитині важко тримати позу або, навпаки, вона не може розслабитися.

• Вторинні страхи: коли тіло «не слухається» або відчуття лякають, виникає тривожність і небажання спілкуватися.

Головна мета – пропрацювати глибоку чутливість їхніх м’язів та суглобів. Це допомагає дитині відчути свої межі та заспокоїти нервову систему.

• Практикуйте гру на підлозі.

• Грайте в ігри зі стрибками та кидками 10-15 хвилин щодня.

• Грайтеся разом, так дитина зміцнює довіру до контакту із вами.

Ці ігри допомагають дитині «відчути себе та своє тіло».

• «Бутерброд»: Покладіть дитину на животик на килимок (голова ззовні). Накрийте її іншою частиною килимка або ковдрою. Запитайте: «Що покладемо в бутерброд: сир чи ковбасу?». На кожну відповідь м’яко, але відчутно натискайте на «бутерброд» по всьому тілу.

• «Зоопарк» (масажна гра): Дитина обирає картку з твариною. Ви робите масаж спини відповідно до образу: «кішка» – м’які погладжування, «коник» – ритмічні постукування, «слон» – повільні сильні натиски.

• «Фіксаційний затиск»: Міцно візьміть дитину за палець або долоню. Важливо знайти баланс. Тиск має бути відчутним, але не болісним. Це вчить дитину витримувати фізичний контакт.

Вчать перемикатися між напруженням та розслабленням.

• «Колода»: Дитина лежить на підлозі, руки витягнуті. Вона має перекочуватися всім тілом, як колода. Якщо важко це робити, перекочуйтеся разом, допомагаючи відчути рух.

• «Брилка» (Поліно): За командою дитина максимально напружує всі м’язи, стаючи «кам’яною». Ви намагаєтеся «зламати» (зігнути) її руку чи ногу, а дитина має чинити опір. За командою «Стоп» – повне розслаблення.

• «Струна»: Лежачи на спині, дитина тягнеться руками вгору, а ногами вниз, максимально розтягуючи хребет, а потім різко розслабляється.

• Суглобова гімнастика: Лежачи на спині, дитина робить оберти ступнями. Додавайте рахунок або інструкції: «Три рази вправо, два вліво». Це підключає увагу та мислення до руху.

• «Штовхання долонями»: Сядьте навпроти. Упріться долонями в долоні дитини. Грайте в «наступ та відступ», відчуваючи силу опору партнера.