Як працювати з дітьми, які мають особливі освітні потреби: досвід гімназії у Києві
15.01.2025
Створити довірливе середовище, де кожна дитина почувалася б комфортно, прагнуть у гімназії №260 міста Києва. Це один із найбільших навчальних закладів у Голосіївському районі, де навчається понад тисяча дітей. Більше 50 учнів гімназії мають особливі освітні потреби.
Платформа Resilience.help поспілкувалася із директоркою гімназії Вікторією Карпенко та психологинями Оленою Легенчук, Людмилою Гудимою, Аліною Селецькою про досвід школи у роботі з дітьми, які мають особливості ментального розвитку.
Індивідуальна освітня траєкторія для кожного
У роботі з дітьми заклад спирається на можливості кожного учня та учениці, пояснюють психологині гімназії №260. До навчання залучені діти, які мають різноманітні нозології.
Для них забезпечують різні рівні підтримки від 1 до 5.
-
перший – на якому для дитини складають індивідуальну програму розвитку;
-
другий – коли для дитини створюють спеціальний інклюзивний клас та організовують роботу асистента вчителя;
-
третій – етап, на якому не лише вчитель, а й дитина може потребувати асистента. Дітям, які потребують третього рівня підтримки, можуть призначити корекційні заняття;
-
четвертий та п’ятий етап – найскладніший, бо на ньому дитина потребує багато підтримки педагогів та асистентів.
Діти навчаються, співпрацюючи з вчителем, і педагоги можуть за потреби скорегувати навчальний план, завдання чи навіть підібрати додаткові матеріали для дитини.
«У нас є ресурсна кімната. Є діти, які не можуть сидіти протягом всього уроку. Буває, що дитина перезбуджена, і щоб ці тривожні моменти не поширювалися на весь клас – ми намагаємося її переключити, а у кімнаті можна зробити невелику перерву», – пояснює Олена Легенчук.
Як збудувати довірливі стосунки з дітьми
Для продуктивної роботи з дітьми, які мають особливі освітні потреби, важливо встановити емоційний контакт, вважають психологині.
«Важливо, щоб дитина відчувала себе комфортно й стабільно, поруч з нами як з педагогами. Довірливі стосунки й емпатія – надзвичайно важливі ще на першому етапі. У своїй роботі я завжди відчуваю, коли дитина до мене йде. Цей комфорт, це тепло від учнів та учениць свідчать про високий рівень моєї роботи», – каже психологиня Людмила Гудима.
За її словами, інклюзивна освіта – це можливість дитині соціально адаптуватися до подальшого життя, налагодити взаємозв’язок, вміти правильно спілкуватися. Під час індивідуальної форми навчання дитина не завжди має можливість бути присутньою у колективі. Завдяки формату інклюзивному навчанню діти можуть взаємодіяти з однолітками та вчителями.
Важливо синхронізуватися разом з дітьми і не створювати бар’єрів, підкреслюють психологині.
«Коли я працюю з дітьми, в мене немає бар’єрів. Я починаю рухатися з ними, тільки вмикається музика, починаю танцювати з ними. Разом тупаємо як слоники, гупаємо, імітуємо інших тваринок. Разом з дітьми робимо дихальні вправи – дмухаємо свічечку й нюхаємо квіточки», – пояснює Аліна Селецька.
Психологині пригадують учня, який мав значні розлади мовлення у 5 класі. Завдяки підтримці та регулярній роботі освітян, він не лише згодом закінчив гімназію, а й вступив на подальше навчання.
«Це завершений, чіткий результат. У мене мурахи по шкірі. Діти працюють, вчаться по камінчику, по цеглині збирають знання», – каже Людмила Гудима.
Як працювати з батьками дітей з особливими освітніми потребами
Часто вчителі та шкільні психологи проводять більше часу з дитиною, ніж батьки. Тож часто можуть побачити зміни поведінки чи стану учнів та учениць.
Психологині діляться технікою, яку вивчили на тренінгу «Психосоціальна підтримка освітян». Там вони навчилися писати листи для батьків. Це певний алгоритм, завдяки якому освітяни можуть повідомити мамі чи батьку про те, що їх хвилює щодо дитини.
Ще одна форма взаємодії з батьками – зміна ролей батьків, дітей та вчителів.
«Ми проводили тематичні дні зміни ролей. Це мотивація для всіх щось вигадати, якусь групову активність, якісь проєкти. Вчителі готували дітей, щоб вони проводили уроки, до цього активно долучалися батьки. Це працює», – переконані психологині.
Підтримка та лідерство
Під час навчання педагогам та шкільним психологам варто турбуватися про себе. Психологині гімназії №260 постійно діляться різними проблемними кейсами, аби разом знайти рішення.
Щоб підтримати себе та одна одну, вони проводять спільні чаювання й неформальні зустрічі.
«У нас дуже дружний колектив. Ми можемо відкрито поговорити, до нас приходять поговорити, можна звернутися за порадою до директорки», – каже Людмила Гудима.
Мотивує до роботи у команді сильна лідерка, директорка закладу, Вікторія Карпенко.
«Це системна робота, лідерство в освіті. Часто йдеться про вихід із зони комфорту, ми беремо участь у різних заходах. Важливо, щоб директори залучали працівників та працівниць до щоденної роботи. Працюйте так, щоб надихати інших», – каже Олена Легенчук.
