Як учителям розпізнати складнощі з психічним здоров’ям в учнів та допомогти – дієві поради від авторок програми «Психосоціальна підтримка для освітян»

З цього матеріалу ви дізнаєтеся:

• як можуть проявлятися труднощі з психічним здоров’ям у дітей;

• як вчителям їх розпізнати й допомогти;

• якою має бути розмова з дітьми та їхніми батьками в кризових станах і ситуаціях;

• де можна дізнатися більше про психосоціальну підтримку.

60 % дітей були свідками або учасниками тих чи тих подій, пов’язаних із війною. Найчастіше, на думку опитаних матерів, вони зазнавали таких травмівних подій:

• розлуки з рідними та близькими – 28 %,

• переїзду в інший регіон країни – 25 %,

• обстрілів та бомбардувань – 24 %,

• тривалого перебування в холодному приміщенні – 17 %;

• 11 % дітей мали досвід переїзду за кордон,

• 8 % – перебували в окупації тощо.

Про труднощі з психічним здоров’ям у дитини, зокрема, психічні розлади (як-от депресія, тривожні та поведінкові розлади), кризові стани, можуть свідчити:

• негаразди в навчанні або втрата мотивації до нього;

• різка зміна поведінки;

• зниження успішності;

• труднощі із зосередженням уваги, спілкуванні з однолітками;

• «залипання» в ґаджетах та комп’ютерних іграх;

• пригнічений настрій тощо, йдеться в програмі «Психосоціальна підтримка для освітян».

Також, згідно з матеріалами програми, вчителі стикалися у своїй роботі з такими проблемами, пов’язаними з психічним здоров’ям дітей (у тому числі під час війни):

• «залипання» в телефоні та комп’ютерних іграх;

• труднощі із зосередженням уваги;

• пригнічений настрій, втрата інтересу до щоденних справ;

• труднощі в навчанні;

• складнощі з поверненням до виконання завдання після перебування в укритті та ін.

Крім цього, педагоги говорили й про проблеми з власним психічним здоров’ям:

• пригнічений настрій, втрата інтересу до щоденних справ;

• проблеми із засинанням, безсоння;

• дратівливість;

• хвилювання за життя родичів, які на війні;

• труднощі із зосередженням уваги тощо.

• Розпізнати – побачити ознаки складнощів із психічним здоров’ям.

• Валідизувати (нормалізувати) – почати розмову про психічне здоров’я та нормалізувати думки й стан.

• Підтримати – надати першу підтримку, усунути певні упередження, стереотипи.

• Скерувати за фаховою допомогою.

• Переконатися в отриманні фахової допомоги.

Саме педагоги можуть одними з перших помітити складнощі із психічним здоров’ям учнів, адже взаємодіють із ними щодня і бачать у різних ситуаціях. Щоби помітити такі складнощі, вчителям варто передусім звернути увагу на:

• стан дитини;

• особливості її спілкування та поведінки.

Довірлива атмосфера допомагає повірити в можливість покращення стану. У такій розмові головне:

• не залякувати дитину (наприклад, «якщо ти не будеш мене слухати, захворієш ще більше»);

• не шантажувати («або ти змінюєшся, або виженемо зі школи/переведемо в інший клас»);

• не обманювати («скільки дітей вчила, і тільки з тобою проблеми»);

• не вдаватися до стереотипів («так, як ти поводишся, це звичайна лінь / твоя провина»).

• організувати комфортний простір для розмови;

• подбати про приватність;

• сформулювати мету зустрічі та визначити, яку користь спілкування з батьками принесе дитині;

• варто мати план розмови, водночас розуміючи, що все може піти не за планом;

• перш ніж порушувати чутливі питання психічного здоров’я, варто вже мати досвід спілкування з батьками на інші теми, зокрема такі, де підкреслюються сильні чи позитивні риси дитини. Або такі теми, де батьки разом із вчителем/кою вирішують якість організаційні моменти;

• так між батьками й вчителями вибудовуються робочі взаємини, встановлюється певний рівень довіри, що дає змогу обговорити й проблемні моменти.

• почне й закінчить розмову із чогось позитивного;

• буде уважно, емпатійно слухати;

• виявить готовність говорити про будь-які проблеми, які хвилюють батьків;

• визнає, що насамперед саме батьки є експертами й найбільше знають про свою дитину;

• погодить спільний план наступних кроків в інтересах дитини.

• Варто окреслити можливості фахової допомоги, наприклад, розповісти, що психолог чи психотерапевт у роботі з дітьми та підлітками допоможе навчитися розпізнавати стратегії поведінки, які заважають у повсякденному житті, виражати та контролювати емоції, сформувати навички ухвалення рішень, зменшувати ознаки тривоги, депресії тощо.

• Варто пояснити, що в роботі з батьками фахівці працюватимуть у напрямі розширення знань про особливості та завдання розвитку дитини на різних вікових етапах, формування навичок кращої комунікації з дітьми, розвитку навичок ефективного батьківства. Вчитель/ка також може звернути увагу, що ефективними, науково-обгрунтованими підходами є когнітивно-поведінкова, інтерперсональна психотерапія, а, наприклад, використання елементів арттерапії є одним із додаткових прийомів.

Щодня і школярі, і їхні батьки, і вчителі мають справлятися зі стресовими ситуаціями (вчасно виконувати завдання, готуватися до контрольних робіт, пристосуватися до відключень світла тощо). Тому розвиток стресостійкості – як здатності давати раду зі стресовими ситуаціями – є однією із життєвих задач.

• Ми можемо старатися бути «як кам’яна стіна», яка витримує сильні удари, але тоді є ризик зламатися.

• Або ж бути як «пружина», яка відновлюється після напруження.

Його складниками можуть стати міцні цінності, підтримувальне середовище, когнітивна гнучкість, емоційна регуляція та соціальні навички. Вчителі можуть сприяти розвитку всіх цих компонентів у процесі взаємодії з учнями, викладання навчальних предметів, спілкування з батьками.

• Більше про психосоціальну підтримку для вчителів можна знайти в спеціальному пораднику, який розробила ГО «Смарт освіта».