Дитина проявляє агресію: ознаки, причини, шляхи вирішення
Дитяча агресія може викликати серйозне занепокоєння у батьків чи опікунів. І часто такі дії дорослі називають «непослухом» чи «невихованістю».
Але насправді – у такий спосіб дитина може справлятися з власними емоціями або ж реагувати на тривожні події, що відбуваються навколо неї. За такою поведінкою нерідко ховаються потреби дитини: в увазі, безпеці, захисті, похвалі, відновленні кордонів, допомозі.
Платформа Resilience.help розповідає, що таке агресивна поведінка, які її причини та які допомогти дитині подолати негативні емоції.
Матеріал підготовлено у відповідь на запит із форми зворотного зв’язку. Поставити запитання можна за посиланням.
Поставити запитання експертам та експерткамЩо таке агресивна поведінка і чим вона відрізняється від агресивності?
Агресивна поведінка та агресивність – не тотожні поняття. Агресивність є рисою характеру людини, і проявляється у ворожому ставленні до свого оточення та світу загалом. Тим часом агресивна поведінка – це фізична або словесна реакція на певну загрозу, яку відчуває людина.
Як може проявлятися агресія?
Агресивні дії в дітей можуть проявлятися по-різному. Але спеціалісти виділяють вісім основних видів:
-
фізична / активна / пряма – дитина б’ється, штовхається чи наносить поранення іншим;
-
фізична / активна / непряма – псує чужі речі, створює небезпечні для інших ситуації;
-
фізична / пасивна / пряма – хоче перешкодити іншій людині досягти бажаної цілі, створює протести проти неї та її дій;
-
фізична / пасивна / непряма – дитина відмовляється виконувати необхідні завдання, слідувати покладеним на неї обов’язкам;
-
вербальна / активна / пряма – словесно ображає та принижує інших;
-
вербальна / активна / непряма – поширює плітки чи наводить наклепи;
-
вербальна / пасивна / пряма – дитина відмовляється спілкуватися, відхиляє розмови, не бажає відповідати на запитання;
-
вербальна / пасивна / непряма – мовчить у відповідь на запитання, ігнорує прохання, не втручається у ситуації, де могла б допомогти.
Дитина може спрямовувати агресію не тільки на інших, а й на себе. Це проявляється у навмисних самоушкодженнях, відмові від їжі або навпаки надмірному її споживанні, вживанні наркотиків чи алкоголю, а також у критиці та негативних висловлюваннях про себе.
Прояви агресії також можуть бути різнитися залежно від віку дітей. Наприклад, у найменших вона найчастіше набуває фізичної форми – криків, ударів, істерик, жбурлянь предметами.
У школярів цей процес стає більш складним. Діти можуть лаятися, висловлювати протести, вони відмовляються виконувати якісь завдання та слідувати правилам, ігнорують норми поведінки, можуть псувати свої або чужі речі, завдавати тілесних ушкоджень собі чи іншим.
У підлітків спостерігається ще ширший спектр реакцій, залежно від їхніх індивідуальних особливостей, характеру та стосунків у родині. Так, старші школярі демонструють деструктивну або ризиковану поведінку у взаєминах з ровесниками, мають суїцидальні нахили, ігнорують авторитет дорослих, відверто проявляють свою злість та гнів.
Що може стати причиною агресивної поведінки?
Існує дуже багато факторів та життєвих обставин, які можуть спричиняти агресивну поведінку у дітей та підлітків. Ось деякі з них:
-
у сім’ї постійно відбуваються конфлікти, батьки часто сваряться;
-
члени родини агресивно ставляться одне до одного чи чинять домашнє насильство;
-
близькі нехтують потребами дитини, не прагнуть її зрозуміти, підтримати, допомогти;
-
батьки чи опікуни ставлять занадто високі вимоги до дитини; її надмірно контролюють, порушують особисті кордони;
-
у житті дитини відбуваються стресові чи травмувальні події, наприклад, розлучення батьків, смерть близької людини, втрата дому або переїзд;
-
дитині важко дається навчання; вона має конфлікти з однокласниками чи вчителями;
-
характеру дитини притаманна імпульсивність, їй важко зберігати внутрішній контроль;
-
дитина реагує агресією на зміни в житті, невизначеність або ж на незадоволені потреби.
Які б події не передували агресивній поведінці дитини, дорослим важливо розуміти, що часто агресія – це не про погану поведінку. Це сигнал від дитини про те, що вона має проблеми, відчуває пряму або опосередковану загрозу та потребує підтримки.
Як допомогти своїй дитині, якщо вона поводиться агресивно
Важливо спочатку заспокоїтися самим. До обговорення переходьте лише тоді, коли будете у стабільному емоційному стані. Тож перед важливою розмовою відновіть власні ресурси.
Знайдіть причину такої поведінки дитини. Подумайте, проаналізуйте і запитайте себе: «Що могло викликати таку реакцію?» Можливо, дитина просто втомлена чи голодна, а, може, вона переживає серйозну конфліктну ситуацію або стрес.
Під час розмови будьте спокійні, не кричіть та не засуджуйте дитину. Не ставте їй запитань «чому?», адже інколи вона сама не здатна збагнути, через що поводиться агресивно. Дайте дитині зрозуміти, що емоції – це нормально, але важливо навчитися тримати їх під контролем. Поміркуйте разом, як ви можете впоратися з цією проблемою.
Якщо ви не здатні самотужки допомогти своїй дитині, зверніться до фахівця. Але перед відвідинами психолога обов’язково повідомте дитину про свої плани.
Матеріал адаптовано з інформаційної брошури Всеукраїнського громадського центру «Волонтер» «Дитяча агресія: чому виникає та як діяти батькам і особам, які їх заміняють».Сприяє досягненню цілей:
Вирішувати проблеми
Зміцнити стосунки
Налагодити турботу про психічне здоровʼя
Джерело
Вік користувача
12+
16+
3+
6+
Тип ресурсу
Буклети і брошури
Питання експертам і ексерткам
Користувачі
Батьки
Вихователь чи вчитель
Психолог
