Міцна опора для малюка: що дає дитині постійна підтримка дорослого?

27.02.2025

Стабільний дорослий для дитини під час війни — це не просто бажана, а життєво необхідна умова для психологічного виживання та розвитку дитини, не залежно від її віку.

Платформа Resilience.help та психологиня Тетяна Ширяєва розповідають, як на дитину впливає присутність дорослого.

Стабільний дорослий потрібен дитині, через низку причин, зокрема:

Нейробіологічні причини

Дитячий мозок розвивається через стосунки із іншими. Хаотичний та непередбачуваний світ, який зокрема став таким через війну, стає стресовим і небезпечним і впливає на нейронні зв'язки в мозку дитини. Високий рівень кортизолу (гормону стресу) є токсичним для мозку, який розвивається, каже Тетяна Ширяєва. Стабільний дорослий створює натомість буферну зону між дитиною і травматичною подією, бо може пояснити, навчити технікам самозаспокоєння.

Психологічна безпека

В умовах війни базове відчуття безпеки у дитини зазнає порушення. Стабільний дорослий стає тим, до якого можна звернутися, коли страшно, який пояснить, що відбувається і надасть цій незрозумілій хаотичній події певного сенсу та структури. Окрім того, дорослий є моделлю реакції на стрес. Якщо мати чи батько добре можуть впоратися зі стресом, то й дитина вчитиметься таких стратегій. І безумовно, стабільний дорослий, є стабільним, тобто присутнім та уважним до потреб дитини, додає Тетяна Ширяєва.

Формування стійкості

За словами психологині, важливим показником того, як дитина впорається з травматичним досвідом війни, є наявність хоча б одного стабільного, підтримуючого дорослого, який допомагає розвивати навички емоційної регуляції, дає дитині відчуття протилежне до безпомічності, створює відчуття безпеки та перспективи, допомагає дитині не втратити цілісність та зберегти свою ідентичність.

Практичний захист

Окрім психологічних аспектів, стабільний дорослий забезпечує фізичний захист та ухвалює рішення, які задовільняють базові потреби дитини, може підтримати, особливо у мінливих умовах, які потребують адаптації та розуміння.

В умовах війни діти, які втратили стабільного дорослого або мають поруч дорослих, які самі надмірно травмовані та не можуть бути стабільними і, відповідно, не можуть виконувати роль емоційного регулятора, демонструють значно вищі показники пост-травматичних реакцій, тривожних і депресивних розладів.

«Загалом, стабільний дорослий у житті дитини під час війни — це своєрідний емоційний якір», – зазначає психологиня. «Коли світ дитини буквально розпадається на шматки, саме стабільний дорослий стає тим містком, сполучною ланкою, яка з'єднує нормальне минуле з непевним майбутнім.

Дослідження показують, що дитячий мозок реагує на загрозу дещо інакше, ніж дорослий. Без дорослого-регулятора дитина просто не має нейробіологічних ресурсів, щоб самостійно впоратися з надмірним стресом. Простіше кажучи, її мозок ще не готовий до опрацювання складного досвіду. «Це як намагатися плавати в шторм у морі, коли не вмієш плавати та не маєш рятувального кола», – пояснює Тетяна Ширяєва.

Коли поруч стабільний дорослий, який, може теж дуже боятися, але попри власний страх, залишається достатньо спокійним для дитини, то мозок дитини отримує потужний сигнал: «Я у безпеці. Є хтось, хто про мене подбає. Я можу розслабитися». «Це активує парасимпатичну нервову систему дитини, знижуючи рівень стресових гормонів і переводячи її з режиму виживання в режим, де можливий розвиток і навчання», – нагадує психологиня.

Як вплине на дитину відсутність такого стабільного дорослого під час кризи?

Наслідки відсутності стабільного дорослого для дитини можуть бути дуже серйозними. Постійне перебування в стані бий або тікай без емоційного контейнер у вигляді дорослого призводить до того, що дитина живе з хронічно підвищеним рівнем кортизолу та адреналіну, а це небезпечно для дитячого мозку, який розвивається.

У короткостроковій перспективі у дитини можуть виникнути проблеми з концентрацією уваги, порушення сну, підвищену тривожність, регресивну поведінку. У довгостроковій — підвищений ризик розвитку ПТСР, тривожних і депресивних розладів, проблеми з формуванням здорових стосунків у майбутньому.

Особливо тривожною є ситуація, коли дитина оточена дорослими, які самі перебувають у стані гострої травматичної реакції і не можуть регулювати власні емоції. У такому випадку стрес дорослих стає ніби то заразним для дитини, такою собі моделлю, і вона переживає не лише власний страх, але й страх дорослих та ще додатково страх, що не має ресурсів впоратися та допомогти дорослому, каже Тетяна Ширяєва.

Що робить дорослого стабільним для дитини під час війни?

Важливо розуміти, що стабільний не означає безстрашний чи досконалий.

Як дорослому залишатися стабільним, коли він сам переживає травму війни?

Варто розуміти, що йдеться не про те, щоб не відчувати страх чи тривогу — це було б неприродно і навіть небезпечно. Йдеться про те, щоб знаходити способи регулювати свій стан настільки, щоб бути емоційно доступним для дитини. Тобто могти бачити і чути дитину з її потребами, наголошує Тетяна Ширяєва.

Перше правило — це визнати власні емоції і знайти безпечний простір для їх вираження — не перед дитиною, а з іншими дорослими чи фахівцями. Друге — практикувати базові техніки саморегуляції: дихальні вправи, заземлення, фізична активність у будь-якій доступній формі. Третє — знайти сенс і мету в турботі про дитину, бо саме це може виконувати функцію якоря, який допомагає побачити перспективу.

Для дорослих надзвичайно вважливо, як і для дітей, відчувати підтримку, а це може бути професійна чи дружня порада. Тоді батьки можуть краще справлятися зі своєю роллю емоційного регулятора.

Як бути стабільним дорослим під час війни: поради

«Перш за все — визнати, що вони роблять надзвичайно складну роботу в неймовірно важких умовах. Бути достатньо хорошим батьком чи матір'ю під час війни — це вже величезне досягнення», – наголошує Тетяна Ширяєва.

Стабільність не означає відсутність емоцій. Скоріше навпаки, блокування емоцій є небезпечним, тож можна і потрібно показувати дітям, що дорослі теж переживають страх і смуток, але при цьому знаходять способи з цим впоратися. Рутина та ритуали, навіть якщо вони дуже прості, наприклад, щоденна спільна вечеря, один і той же час для ігор або читання, час для сну — будь-що, що повторюється і створює структуру, дають відчуття безпеки та стабільності.

Моменти радості навіть у найважчих обставинах допомагають залишатися стійкими. Сміх, гра, творчість, фізичний контакт (обійми) — все це не просто приємні додатки, а необхідні компоненти здорового розвитку дитини. І обов’язково піклуватися про себе. Навіть під час війни це не розкіш, а необхідність, навіть, коли складно, коли немає сил і бажання. Батьки, які знаходять час для базового догляду за собою, значно ефективніше виконують свою роль емоційних регуляторів для дітей. Малюки великий відсоток інформації сприймають споглядаючи. «Пам'ятайте: в умовах війни гарні батьки — це не ті дорослі, які ніколи не бояться, а ті, які, незважаючи на страх, залишаються поруч і роблять все для них можливе, щоб підтримати дитину. Саме це і формує в дітей ту психологічну стійкість, яка допоможе їм не лише пережити цей складний період, але й вирости здоровими особистостями», – завершує Тетяна Ширяєва.