Що насправді стоїть за словом «депресія»?

15.02.2026

Якщо звернутися до визначення термінів, то депресія – це не просто «поганий настрій». Це стан, у якому одночасно знижуються емоційний фон, інтелектуальна активність і рухливість. Людина втрачає життєві сили, бачить себе та світ у похмурих тонах, а тіло реагує соматоневрологічними симптомами, найтиповішими з яких є прискорене серцебиття, схильність до закрепів, розширені зіниці тощо.

Найчастіше клінічна депресія описується як стан, що супроводжується негативною, руйнівною оцінкою себе, навколишнього світу та майбутнього.

І справді, депресивні стани бувають дуже різними. Їх умовно поділяють на три великі групи.

Три основні типи депресій

1. Соматогенні депресії

Це депресії, що виникають на тлі захворювань внутрішніх органів. Часто вони поєднуються з виснаженням та загальною слабкістю. На їх появу можуть впливати й психологічні реакції людини на хворобу та зміни в її соціальному житті. Іноді такі депресії поглиблюються, але частіше залишаються на непсихотичному рівні, нагадуючи стани, схожі на неврози.

2. Ендогенні депресії

Цей термін використовують для опису депресій, що виникають у межах психічних захворювань, таких як маніакально-депресивний психоз, шизофренія та деякі функціональні психози.

3. Психогенні депресії

Найчастіше це реактивні депресії, тобто такі, що виникають у відповідь на психотравмуючу ситуацію. Сюди ж відносять більшість невротичних депресій, які не досягають психотичного рівня. У фаховій літературі їх описують як етап невротичного розвитку або як неврастенічні депресії.

Окремо виділяють депресію виснаження як стан, що формується через тривале емоційне перенапруження або повторювані психічні травми, такі як конфлікти в сім’ї, у школі, на роботі.

Звісно, цей поділ умовний. Існують проміжні форми, а один вид депресії може з часом набути інших рис.

Депресія — це хвороба, а не риса характеру

У важких випадках діагностувати депресію нескладно: людина майже не може функціонувати соціально. А от легкі форми часто маскуються під втому, апатію чи «непростий період».

Для діагностики навіть легкого епізоду потрібна наявність щонайменше чотири з цих симптомів. Найчастіше при легкій депресії зустрічаються знижений настрій, втрата інтересів і підвищена втомлюваність.

Чи переживають депресію підлітки?

Підлітковий вік – це окрема цікава історія. У цей період можна побачити майже всі симптоми зі списку вище, але далеко не завжди вони вказують на наявність депресії.

Якщо у підлітка спостерігається підвищена втомлюваність: нерідко це наслідок гормональної перебудови та нерівномірного росту. Підліток демонструє низьку самооцінку: підлітки переживають зниження самооцінки через зовнішність, здібності чи “недостатню привабливість”. Підліток втрачає інтерес до чогось, “раніше читав, ходив у гуртки, а тепер сидить у телефоні і нічого не хоче”: як би це не звучало, це можуть бути нормальні прояви підліткової кризи, а не обов’язково хвороба.

Але проблема в тому, що саме в цьому віці можуть з’являтися і справжні ознаки депресії всіх типів, а також можуть проявлятися серйозні психічні захворювання, наприклад шизофренія.

Що робити батькам, якщо симптоми насторожують?

Найчастіше батьки починають панікувати. Але варто зупинитися й спробувати зрозуміти, що саме відбувається.

1. Чому у здорової, енергійної молодої людини раптом зникають інтереси?

2. Чому падає настрій і самооцінка?

3. Чому майбутнє здається безнадійним?

Якщо ви знайдете можливу причину та зрозумієте, що вони не стосуються вашої конкретної ситуації, варто звернутися до фахівця. Саме психіатр зможе оцінити стан і запропонувати професійну допомогу, а психолог допоможе підлітку краще себе зрозуміти.

Будь-які зміни — це виклик для ментального здоров’я. Якщо ви відчуваєте ознаки підліткової депресії, тривожності, не залишайтеся з цим наодинці. Ви завжди можете звернутися по підтримку та поставити своє запитання у рубриці «Запитай. Дізнайся. Дій», де фахівці допоможуть знайти вихід зі складної ситуації.