Стрес змінює все: чому ми поводимося інакше в критичних ситуаціях
28.02.2025
У травматичних та стресових ситуаціях діти можуть демонструвати поведінку, яка ніби не відповідає їх віку. Дорослі теж схильні поводитися незвично у стресових умовах. Під час сильного стресу люди поводяться не так, як звикли, а ніби повертаємося до більш ранніх, іноді дуже дитячих способів реагування. Це явище має назву «психологічної регресії». І попри все є нормою поведінки у ненормальних (надто стресових) умовах.
Платформа Resilience.help та психологиня Тетяна Ширяєва пояснюють, як людина реагує на стрес та чому її поведінка може докорінно змінитися.
Що таке психологічна регресія
З наукової точки зору, психологічна регресія — це повернення до більш ранніх, примітивніших способів мислення, емоційного реагування та поведінки, що спричинене інтенсивним стресом або відчуттям загрози. Це один із захисних механізмів психіки, описаний ще Зигмундом Фройдом, хоча на сьогоднішній день розуміння цього поняття значно розширилось, каже Тетяна Ширяєва.
Регресія — це адаптивний механізм з точки зору виживання. Коли людина зіштовхується із загрозою чи викликом, особливо такою потужною як війна, то мозок переходить у режим виживання, а не мислення, що має нейробіологічну природу. Під час сильного стресу відбувається активація лімбічної системи, особливо мигдалеподібного тіла, яке відповідає за реакцію «біжи або завмри». Одночасно знижується активність префронтальної кори, яка відповідає за раціональне мислення, планування, аналіз та інші вищі когнітивні функції.
Коли нападає хижак чи ворог, немає часу та можливості розмірковувати про всі можливі варіанти поведінки, адже потрібно діяти миттєво та інстинктивно. Більш примітивні, автоматичні реакції часто швидші та енергетично економніші.
У дитинстві наша вразливість викликала турботу з боку дорослих. У певному сенсі, повертаючись до дитячих патернів, підсвідомо людина може шукати підтримки та захисту, каже Тетяна Ширяєва.
Як виглядає регресія у дітей?
Діти вдаються до подекуди дуже примітивних способів поведінки. Але нагадаємо що, дитяча психіка все ще формується, а навички саморегуляції розвинені недостатньо.
Тож часто дитина, яка переживає стрес може:
-
повернутися до енурезу або енкопрезу, хоча добре вміла користуватися горщиком чи туалетом до цього;
-
повернутися до більш простої мови, на кшталт дитячого лепетання;
-
відмовлятися їсти самостійно та просити чи вимагати годувати її з ложки;
-
може мати нічні страхи та проситися у ліжко до батьків, хоч уже спала у власному ліжечку;
-
боятися розлучатися з батьками та залишатися одній у кімнаті.
Насправді, дитина може повернутися до значно ранніх етапів розвитку (наприклад, 10-річна дитина може поводитися як 3-річна), при цьому переживати підвищену тривожність та соматизувати, наприклад, безкінечно хворіти. Дорослі ж, нажаль, особливо, якщо самі перебувають у стресі, можуть негативно реагувати на таку прояви дитячої поведінки.
Як правильно реагувати на дитячу регресію?
-
визнання і прийняття: важливо розуміти, що регресія — не примхи чи маніпуляція, а несвідома реакція дитини на стрес;
-
забезпечення безпеки: створення передбачуваного та стабільного середовища, чітких ритуалів (наприклад, час сну, прийомів їжі), фізичного комфорту;
-
збалансований підхід: не варто ні надмірно потурати всім регресивним проявам, ні критикувати дитину за них;
-
поступова підтримка розвитку: коли ситуація стабілізується, м'яко заохочувати повернення до навичок, які відповідають віку;
-
емоційна доступність: надавати дитині можливість зарядитися безпекою і підтримкою через обійми, спільний час, розмови із дорослими.
Зазвичай регресія є тимчасовою і коли ситуація нормалізується, вона минає. Однак варто звернутися до дитячого психолога, якщо:
-
регресія триває понад 2-3 місяці без покращення;
-
регресія настільки глибока, що порушує базове функціонування дитини;
-
регресія супроводжується іншими тривожними симптомами (самоізоляція, агресія, заціпеніння);
-
батьки відчувають, що їм важко впоратися з ситуацією власними силами, бо це викликає в них роздратування чи агресію.
Чи буває регресія у дорослих?
«Якщо говорити простіше, то регресуючи під впливом стресу, людина ніби відкочується до попередніх стадій розвитку,» - пояснює Тетяна Ширяєва. І звісно, дорослий теж може почати поводитись як підліток або навіть маленька дитина, використовуючи менш зрілі способи впоратися зі стресом. Підлітки ж можуть поводитися як діти. Дорослі, наприклад, можуть:
-
вдаватися до дещо дитячої манери говорити (звучати);
-
надмірно залежати від інших чи не могти ухвалювати рішення (якщо за звичайних умов таке не відбувалося);
-
проявляти імпульсивність, яку зазвичай контролюють;
-
використовувати чорно-білий спосіб мислення та катастрофізувати;
-
вдаватися до самозаспокійливих дій, які характерні радше для дитячого віку (гризти нігті, розгойдуватись);
-
втрачати здатність до абстрактного мислення;
-
повертатися до звичок, від яких давно відмовились.
«Нагадаю, що це способи поведінки, які не типові людині. Наприклад, за звичайних умов цілеспрямована та мотивована людина починає демонструвати неможливість прийняти рішення. У цьому випадку це може бути регресією» – пояснює Тетяна Ширяєва.
Яку нетипову реакцію може викликати війна?
Під час війни психологи спостерігають кілька типових проявів регресії:
-
в емоційній сфері — підвищена плаксивість, емоційна нестабільність, труднощі з вербалізацією почуттів. Люди, які ніколи не плакали, можуть раптом розридатися через дрібниці;
-
у когнітивній сфері — спрощення мислення, тенденція до магічного мислення, схильність до забобонів, навіть у людей з високим рівнем освіти. Звідси популярність прикмет, амулетів, ритуалів.
-
у поведінковій сфері — примітивізація поведінки, менша здатність контролювати імпульси. Може проявлятися у переїданні, надмірному вживанні алкоголю, рандомних інтимних відносинах.
-
у соціальній сфері — посилення групової ідентифікації, поділ на "своїх" і "чужих", підвищена конформність до групових норм. Це може проявлятися у підвищеній лояльності до своєї групи і дегуманізації противника.
Як розпізнати регресію у себе та близьких?
Розпізнати регресію можна за декількома ознаками:
-
поведінка нагадує поведінку з більш раннього віку;
-
з'являються "дитячі способи самозаспокоєння;
-
важко приймати рішення, хочеться, щоб хтось інший взяв відповідальність;
-
людина стає більш залежною від інших людей;
-
мислення стає більш чорно-білим, категоричним;
-
повертаються старі звички, від яких давно відмовились;
-
людина шукає прості пояснення складним подіям.
«Наша психіка, від найпростіших до найскладніших механізмів, налаштована на те, щоб допомогти нам вижити. Регресія — це один із способів, яким наша психіка намагається нас захистити» – наголошує психологиня.
