Вплив родинних конфліктів на дитину: важливі аспекти
Вплив конфліктів у родині на стан дитини: що треба знати?

Вплив конфліктів у родині на стан дитини: що треба знати?

07.01.2025

Ми часто чуємо, що міцна родина є запорукою щастя і життєвого успіху дитини у майбутньому. Однак, мабуть, не існує подружньої пари чи родини, якій би вдалося повністю уникнути конфліктних ситуацій. Адже кризові моменти, конфлікти – це невід’ємна частина нашого життя, а розбудова та підтримка стосунків між членами родини передбачає проходження та конструктивне розв’язання конфліктних ситуацій.

Платформа Resilience.help та психологиня Ірина Тичина розповідають про те, що таке конфлікт та як сімейні суперечки впливають на дитину.

Що таке конфлікт?

Діти часто стають учасниками або свідками родинних конфліктів, але, при цьому, той досвід, який вони переживають, сприяє розумінню, що конфлікт є джерелом розвитку, як окремих членів родини, так і стосунків, які вибудовуються між ними. Таким чином, культура розв'язання конфліктів у родині закладає фундамент здатності дитини у майбутньому ефективно взаємодіяти з іншими людьми та вибудовувати стосунки у різних сферах життя.

Конфлікт – це суперечність, яка важко вирішується і пов’язана з гострими емоційними переживаннями. Він одночасно може відігравати негативну та позитивну функції. До негативних наслідків конфлікту можна віднести:

  • прояви агресії між членами родини;

  • підвищення рівня загальної напруги та тривоги в родині;

  • непорозуміння та конфронтацію.

З іншого боку, конфлікт відкриває можливості говорити відверто, дозволяє краще пізнати один одного і досягнути глибшої близькості у стосунках.

Як протікають та чому виникають конфлікти у родині?

Конфлікти у родинах виникають з різних причин, але протікають за однаковою схемою. На початку відбувається зіткнення інтересів чи потреб окремих членів родини, далі хоча б один із учасників починає відчувати дискомфорт, реагує критично й недоброзичливо або уникає контактів.

Згодом настає момент, коли хтось зважується на заяву або погрозу, а інший у відповідь починає захищатися або нападати. На етапі ескалації конфлікту сторони відкрито заявляють про свої позиції, часто використовують емоційно заряджені образливі слова. Завершити конфлікт можна лише, якщо ситуація вичерпається або всі залучені до суперечки члени родини втратять інтерес до спору.

Причини виникнення родинних конфліктів можуть стосуватися:

  • фінансів;

  • розподілу побутових обов'язків;

  • поглядів на виховання дітей;

  • організації відпочинку та інших сфер сімейного життя.

Часто конфлікти виникають через брак навичок комунікації та неузгодженість цінностей, поглядів, переконань членів родини.

Фінанси

Фінанси. Жодна родина не застрахована від складних ситуацій, пов’язаних з грошима. Фінансові труднощі можуть бути джерелом напруги та стресу у сім’ї, викликати непорозуміння, відчуття образи та безпорадності. Грошові питання, наприклад, неузгодженість у витратах, безробіття, фінансова залежність можуть призводити до виникнення недовіри, зниження якості спілкування та емоційного дискомфорту членів родини.

Комунікація та взаємодія членів сім’ї

Інколи до конфліктних ситуацій призводить невміння членів родини взаємодіяти один з одним в асертивний спосіб, відкрито, але без образ, висловлювати свої потреби. Якщо у родині занадто багато критики, знецінення, негативного порівняння один одного з іншими, то це провокуватиме нові конфлікти і підсилюватиме ті, що вже існують.

Протилежні інтереси, прагнення, цінності, потреби

Кожна людина унікальна і має свої особливості та уявлення про життя. Однією з найпоширеніших причин конфліктів є різниця у цінностях. Коли життєві цінності не співпадають, це може призводити до дистанціювання та відчуженості членів родини, труднощів формування спільного погляду на одну й ту ж ситуацію та створення узгодженого плану дій. Тоді важко домовлятися та мати злагоду у питаннях розподілу побутових обов’язків, виховання дітей, спільного відпочинку.

Втручання родичів

Кажуть, що дитина залишається для своїх батьків дитиною на все життя, навіть, якщо вона вже досягла дорослого віку і має власну сім’ю. Старше покоління зазвичай надає матеріальну і емоційну підтримку, допомагає порадами, ділиться власним досвідом і мудрістю. Інколи така допомога є дійсно необхідною. Однак, для деяких сімей вона стає джерелом складних ситуацій і конфліктів. Шкідливими, наприклад, можуть бути такі втручання рідних у формі директивних порад, ультиматумів типу «ти кого більше цінуєш матір чи дружину»; коли бабуся чи дідусь знижують або знецінюють ті вимоги, які висувають батьки до дітей.

Різні погляди на виховання дітей

Одна з базових потреб дитини, яка має задовольнятися в сім’ї – це потреба у безпеці. Дитина потребує безумовного прийняття і любові з боку батьків, емоційної підтримки і допомоги, а також чітких правил життя, щоб розуміти, що добре, а що погано, що можна робити, а що не варто. Коли вимоги батьків різняться або вони не можуть дійти згоди і часто сперечаються, дитина відчуває ситуацію невизначеності, яка провокує напругу і багато дрібних конфліктних ситуацій в родині.

Як родинні конфлікти впливають на психоемоційний стан дитини та що можуть помітити вчителі?

Конфлікти, суперечки, сварки між дорослими членами родини провокують виникнення негативних психоемоційних станів у дитини. Часто діти не розуміють, що відбувається, бо дорослі не діляться своїми тривогами і ніяк не коментують ситуацію. Ще гіршими є випадки, коли дорослі втягують дітей у свій конфлікт, змушуючи їх приймати сторону когось одного з батьків.

Вчителі можуть помітити певні зміни в емоціях, особливостях спілкування та поведінки дитини.

Зміни в емоційній сфері. Через конфлікти в родині дитина може бути надмірно схвильованою, збудженою, дратівливою. Вона може проявляти агресію, відчувати тривогу, страх або бути у стані заціпеніння. Діти можуть говорити, що їх охоплює стан безнадії, виникають побоювання, що станеться щось погане, що вони мають почуття провини, сорому та прагнуть помститися.

Особливості спілкування та поведінки. На уроках вчитель може помічати, що дитині важко зосереджуватися та виконувати прості завдання, вона стає більш залежною від інших, може несподівано розплакатися або почати кричати.

У спілкуванні з дорослими та однолітками дитина стає замкнутою та уникає контактів, проявляє агресію, наприклад критикує, ображає інших дітей, розпочинає бійки. Деякі підлітки можуть погрожувати заподіяти шкоду собі або іншим, починають вживати наркотики або алкоголь.

Що вчителі можуть зробити, щоб покращити стан дитини, яка страждає через родинні конфлікти?

Щоденно спілкуючись з учнями і помічаючи зміни в емоційному стані та поведінці, вчитель може надавати психосоціальну підтримку тим дітям, які цього потребують. Якщо дитина страждає через конфлікти в родині, вчителю варто дотримуватися кількох принципів в своїй роботі:

«Безпечне середовище». Коли в родині постійні конфлікти та сварки, дитина ніби втрачає ґрунт під ногами, почувається незахищеною і покинутою. Щоб не підсилювати ці відчуття, а, навпаки, зменшити їх вплив, варто організувати максимально безпечне середовище у шкільному колективі. Позитивне поцінування з боку вчителя, фокус на сильних якостях учня, прояв довіри та поваги до дитини сприятимуть цьому.

«Активне слухання». Вчитель не мусить виконувати функції психотерапевта, однак якщо учні хочуть про щось розповісти, варто дати цю можливість. Добре, якщо є можливість слухати стільки, скільки потребує дитина, не перебивати, не відволікатися на власні думки, проявляти емпатію.

«Емпатія». Емпатія передбачає прийняття точки зору іншого, слухання без осуду, повну емоційну присутність, відсутність поспіху у спробах підбадьорення і намаганнях знайти світлу сторону в ситуації. Вчителю варто лише транслювати своєю присутністю «Я бачу, як ти почуваєшся. Я з тобою».

«Ситуація успіху». Досвід переживання успіху у різних активностях дозволяє кожному з нас відчувати свою цінність та формує глибинне переконання, що людина чогось варта. Вчитель, звісно, не може штучно робити успішними усіх своїх учнів, але бачити сильні сторони, тримати фокус на позитивних якостях та вміннях, створювати ситуації, в яких діти могли би проявити ці якості та відчути себе справжніми переможцями, цілком в його силах.

«Ресурсні активності». Вміння відновлюватися і покращувати свій емоційний стан є хорошою навичкою турботи про себе. Шкільне середовище може бути чудовим простором для формування культури психоемоційної гігієни. З цією метою вчитель може організовувати та заохочувати учнів долучатися до різних видів відновлювальної діяльності, зокрема участі у творчих вечорах, спортивних змаганнях, екскурсіях, спільних подорожах.

Автор

Ірина Тичина

кандидат психологічних наук, декан соціально-психологічного факультету Житомирського державного університету ім. І. Франка

До теми:

Підтримати