Виклики підліткового віку: крадіжка в магазині

17.12.2025

Підлітковий вік для дитини є не меншим викликом, ніж для її батьків. Різниця в тому, що підлітки часто не усвідомлюють процесів, які з ними відбуваються, а батьки не розуміють, що робити із поведінкою їхніх дітей.

У підлітка продовжує формуватися префронтальна кора мозку, яка є центром самоконтролю. Тож діти у цьому віці часто діють імпульсивно та необдумано, не задумуючись над наслідками своїх дій. Найчастіше, це виглядає, як «захотілося, от і зробив / зробила». Якщо у дитини є проблеми з концентрацією, контролем імпульсів чи емоцій, це збільшує ризик імпульсивних вчинків, у тому числі крадіжок.

Чому підлітки йдуть на ризиковані дії?

У цьому віці для підлітка важливою є думка однолітків, тож діти можуть обирати робити щось «за компанію», не хотіти «здаватися слабаком», не відставати від інших тощо. Подекуди, крадіжка можу бути для дитини способом довести, що вона смілива та ризикована, щоб таким чином отримати увагу чи повагу від однолітків;

У підлітковому віці діти можуть шукати нових відчуттів, особливо, якщо в житті вони відчувають нудьгу, та своїми діями часто випробовують кордони дорослих, особливо батьків, та межі дозволеного;

Підлітки прагнуть самостійності і в бажанні відокремитися від батьків інколи вдаються до ризикованої поведінки, щоб протестувати проти контролю батьків, продемонструвати незалежність та самостійність, хоч і роблять це у неприйнятний спосіб. Це такий собі спосіб відділитися та знайти себе;

Діти часто не помічають свої емоції та не вміють про них говорити. Вони говорять вчинками, хоча причинами цих вчинків можуть бути інтенсивні емоційні переживання, наприклад, тривога, образа, хвилювання, відчуття самотності тощо. Крадіжка стає таким собі способом самоушкоджуючої поведінки, дитина так полегшує внутрішнє напруження;

Низька самооцінка часто спонукає підлітків до ризикованих дій, які сприймаються ними як «сміливий крок»;

Інколи крадіжка є невдалою спробою компенсувати брак чогось не лише емоційного, але й матеріального.

Якщо дитина вдалася до ризикованої поведінки,

1. Спочатку спокійно та без тиску поговоріть із нею

Важливо не кричати й не соромити, бо тоді дитина почне захищатися та закриватися, і зрозуміти справжню причину стане неможливо. Не ставте питання, типу «Чому ти це зробив?» і не тлумачте вчинок, допоки не почуєте про причини, тобто не питайте «Чого тобі не вистачало?», бо причина поки не відома.

2. Спробуйте з’ясувати мотивацію дитини

Мотивація дуже важлива, адже від неї залежить подальша стратегія роботи із дитиною.

3. Обговоріть відповідальність

Ваше завдання не залякати підлітка, а пояснити, що така поведінка є неприйнятною, не найкращою та небезпечною. Як би не розвивалася ситуація, важливим символічним кроком відповідальності для дитини було б написати лист-вибачення, повернути товар, виконати невелику “компенсаційну” дію, що допоможе дитині зрозуміти наслідки власних дій.

4. Перевірте емоційний стан дитини

5. Допоможіть дитині називати й регулювати власні емоції

У цих випадках підтримка психолога справді допоможе.